Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.
Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.
Гроші — річ, котра на більшість людей має дуже поганий вплив. Багатії, здається, не мають душі, вони злі, скупі, нещирі й думають лише про власне матеріальне забезпечення. Як тільки людина починає володіти великою сумою грошей, одразу з’являється зайва впевненість і нахабство. Кожен прагне розбагатіти, та найголовніше — зберегти в собі всі високоморальні якості. Гроші завжди мали поганий вплив на людей, тому гарне матеріальне забезпечення не є для мене найвищим пріоритетом у житті.
Не можу не згадати комедії видатного українського письменника Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч». Автор зображує життя звичайних селян наприкінці дев’ятнадцятого століття. Карпенко-Карий засуджує та висміює людей, для яких гроші — найголовніша річ їхнього життя. Письменник зображує героїв, котрі все готові були віддати й зробити, аби збільшити свої статки.
Герасим Калитка — головний герой твору. Жадоба до грошей перетворила чоловіка на жорстокого, духовно обмеженого, хитрого багатія. Купівля землі — головна мета життя Калитки. Для того, щоб володіти деякою територією Герасим повинен мати багато грошей, а задля них він готовий на все. Як наймити, так і рідні працюють у Калитки на повні сили, та головний герой вважав, що всі лише «губами плямкають». Чоловік відверто заявляв, що шукає своєму синові лише дівчину з багатої родини. Перш за все — матеріальне забезпечення невістки, а почуття Калитку не хвилювали. Спочатку Герасим обіцяв, що дозволить наймичці Мотрі та синові Роману одружитися, та, на жаль, чоловік не тримав свого слова й вирішив поріднитися з родиною багатія. Не цінував, і не поважав Калитка й свою дружину. Вона була простою працьовитою жінкою. Параска змушена була проходити пішки дуже довгий шлях до церкви, аби чоловік не обтяжував коней.
Хитрий, кмітливий, підступний Калитка намагався купити якомога більше землі збіднілого народу, він не міг зупинитися. Головний герой мріяв про величезну суму грошей. Таких недалеких людей і шукав єврей Невідомий. Його здобич — це нерозумний народ. Шахрай запропонував Калитці купити сто тисяч фальшивих грошей лише за п’ять тисяч карбованців. Герасим, уявлявши себе неймовірно багатим, погодився на протизаконну аферу. Спочатку головний герой був щасливий, адже виявився переможцем, заплативши Невідомому лише три тисячі, замість п’яти. Єврей мав добрий досвід, і Калитка замість омріяних грошей отримав різаний папір. Виявилося, що навіть родина не відігравала головної ролі для Герасима. Він намагався покінчити життя самогубством: «Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!» Калитка ридав не через те, що ледь не згубив свою душу, а через те, що «пропала земля Смоквинова!»
Отже, гроші — це лише засіб для існування. Ні в якому разі збагачення не можна робити головною метою життя. Деякі люди перестають цінувати рідних і близьких заради грошей. Здоров’я, благополуччя, кохання — ось, що має бути найголовнішим у житті кожного. Якщо ж і довелося стати дійсно багатим, то завжди треба зберігати в собі почуття гідності, не опускатися до рівня Герасима Калитки.
У мене велика і дружна сім’я, в якій кожен має свої обов’язки. Є вони і в мене. По-перше, я маю слідкувати за чистотою у своїй кімнаті. Кожного ранку я застилаю своє ліжко, а ввечері збираю підручники і зошити, прибираю на столі. У вихідні витираю, пил з поличок і мию підлогу. По-друге, кожного дня я забираю зі школи свою молодшу сестричку, яка навчається у першому класі. Адже я старший брат Оленки, допомагати їй — мій обов’язок. Також іноді я допомагаю сестрі робити уроки. А нещодавно мені подарували великий акваріум. Тепер я відповідальний за моїх рибок. Мені подобається відчувати себе відповідальним за щось, оскільки в цьому разі я почуваюся дорослішим, тому я старанно виконую свої обов’язк
Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.
Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.
Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=684#ixzz4bJDFUllp