Кожна людина про щось мріє, чогось прагне. В одних людей мрії збуваються, в інших – ні. Як мріяти так, щоб мрія здійснилася? Відповідь на це та інші питання студенти географічного факультету дізналися 15 листопада в конференц-залі бібліотеки СНУ імені Лесі Українки під час тренінгу «Як досягти мети, або Коли здійснюються мрії».
Під час заходу тренер – кандидат психологічних наук Тетяна Кулик – розповіла, чим мета відрізняється від фантазії і мрії; що потрібно робити, щоб мрія здійснилася; до зрозуміти, які в кожного учасника цілі на найближчий рік, продумати конкретні кроки на шляху їх досягнення; посприяла засвоєнню основних принципів установлення мети, усвідомленню молоддю власних ресурсів і можливостей для досягнення успіху.
Молодь передусім дізналася, що людина повинна не просто вміти ставити перед собою амбітні цілі, а має навчитися відчувати свої потреби та завжди вписувати їх у загальнолюдські й особисті цінності, адже не всі цілі варто досягати і не всі цілі є прийнятими на основі власних потреб і бажань особистості. Багато з них зумовлені вихованням, соціальним впливом, стереотипами, шаблонами і т. д. Такі цілі швидше викликають розчарування, особливо якщо суперечать особистісній, емоційній, ціннісній організації особистості.Особливу увага тренер приділила довгостроковим цілям, тому що саме вони пов’язані з духовним компонентом особистості – задоволення духовних потреб.
Тетяна Кулик розповіла про те, що психологи виокремлюють кілька критеріїв правильно поставленої мети, дотримуючись яких, студенти зможуть досягнути реалізації своїх бажань
Объяснение:
Добавь что-то от себя
Объяснение:
У кожного є своя мрія, адже, як було сказано колись одним мудрецем, якщо у людини є незбагненна мета, до якої він прагне, то саме завдяки цьому він і відчуває себе живим. І це дійсно так, адже ми живемо своїми мріями і бажаємо, щоб вони збулися, а коли це відбувається, то у нас з'являються нові задуми. Тому мрію можна сміливо порівняти з квитком у майбутнє і кожен, звичайно ж, хоче скористатися ним.
Хтось бажає стати актрисою, хтось співачкою, спортсменом або балериною. У мене, як, втім, і у всіх людей теж є власна мета. І я завжди думаю про неї з завмиранням душі. Безумовно, вона не одна.
Я дуже люблю своїх учителів і шаную їхню мудрість. Кожен урок не схожий на інший. З учителями у клас приходить якийсь новий непізнаний світ. Коли ми бачимо усміхнені очі вчителя, наші серця починають битися частіше, а якийсь невидимий двигунчик рухає наші олівці та ручки. Інколи час збігає так швидко, що нас дратує дзвінок на перерву.
А які милі нам ці короткі перерви! Чого тільки не встигаємо упродовж них зробити: і пошептати на вушко подрузі, і забігти у бібліотеку, і вкусити печеного пиріжка або просто побавитись іграшкою.
Інколи чуємо, як учні нарікають, що у школі їм скучно. Я з цим не згодна. Адже ми - частинка школи. Від нас залежить, чи буде шкільне життя цікавим. Якщо бути уважним на уроці та розумно активним на перервах і після уроків, то й не зауважиш, як минають шкільні дні. Напевно, окремим учням ліньки покумекати, як знайти себе у шкільному вирі. Але я впевнена, що у школі мені завжди буде добре і цікаво...