Найбільше з однокласників я поважаю Євангеліну Рейх (я пишу так, а ти напиши свою однокласницю). Вона неймовірно розумна, гарна, добра та завжди допомагає. Вона є самою душевною та щирою людиною в нашому класі. З Євангеліни потрібно брати приклад не як з учениці, а як з людини. Мало хто старається бути схожим на неї, але не виходить. Також вона ніколи й нікого не образить, навіть комахи. Ми її всі любимо та шануємо, нам дуже пощастило з Євангеліною!
В-Вчитель Ж-Журналіст Ж-Доброго дня Олено Олександрівно. В - Доброго. Ж - Ви можете виділити мені трохи часу? В - Так звичайно. Ж - Я хочу у вас запитати про вашого медаліста. В - Про якого саме? Ж - Про Івана Подеревлянського. В - Що саме вас цікавить? Ж - Опишіть будь ласка його. В - Іван дуже талановитий хлопець,любить читати художню літературу,особливо вірші Шевченка. Ж - Ви можете щось сказати про його батьків? В - Його батько Сергій Миколайович був моїм однокласником,дуже трудолюбивий з самих ранніх літ прививав Іванкові любов до батьківщини,про матір не можу нічого сказати. Ж- Дякую вам ,всього найкращого. В - Допобачення .
ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прега́рний, презавзя́тий, прекра́сний, прему́дрий, прекра́сно, препога́но; префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибі́гти, прибудува́ти, прикрути́ти, прибо́ркати, пришви́дшити; прибуття́, приту́лок, при́браний, прива́бливо. Пор. прикметники на означення неповноти ознаки з префіксом при-: приста́ркуватий і под. Крім того, префікс пре- виступає у словах прези́рливий, прези́рство й у словах старослов’янського походження: преосвяще́нний, преподо́бний, престо́л; префікс при- вживаємо в іменниках та прикметниках, утворених внаслідок поєднання іменників із прийменниками: при́гірок, при́ярок; прибере́жний, прикордо́нний. Префікс прі- вживаємо тільки в словах прі́звисько, прі́звище, прі́рва.
З- (ІЗ-, ЗІ-). Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с-: сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схил. Перед усіма иншими приголосними пишемо з- (иноді із-): зба́вити, звести́, зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зці́пити, зчепи́ти, зши́ток, ізно́в. Префікс з- виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зеконо́мити, зігнорува́ти, зорієнтува́тися, зумо́вити; зга́слий, з’є́днувати, з’їзд, зма́зати, знадли́вий і под. . БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ин. У префіксах без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраї́й, безкори́сливий, відкриття́, ві́дстань, міжконтинента́льний, міжплане́тний, надпоту́жний, обпали́ти, обтруси́ти, передпла́та, передча́сний, підтри́мка, понадпла́новий, представни́к, розтягну́ти, ро́зчин, розхита́ти, черезплі́чник.
