Прислівник — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?
Прислівник (лат. adverbium — біля дієслова) — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?
Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)
Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий. (О. Досвітній)
Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. (Леся Українка) Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу. (О. Гончар)
Розряди прислівників за значенням і роллю в реченні
Речення з прислівниками, які пишуться разом або окремо
Кожна людина відчуває щастя по-своєму. Хтось щастя розуміє як удачу,талант,для когось гроші на першому місті,а інші бажають міцного здоров*я. Оскільки кожна людина живе своєм життям,то і відчуття втіхи у кожного буде своє. Стосовно мене,я гадаю,що я щаслива людина,і можу бути щасливою щодня. Моє життя мене повністю задовольняє. Я живу та опираюсь на це прислів*я : " Не родись багатий та вродливий,а родись при долі та щасливий ".У мене у житті гарна вдача,отже я цілком щаслива людина. Посміхайтесь більше,кажіть більше один одному приємні слова, і напевно щастя буде у вашихх долонях щодня!
Весна мой любимий час року. Після довгої і холодної зими у природі і у людині откривається нова можливість житти. Не встигне розтанути сніг,як земля перетворюється. Спочатку мокра і грязна,покривається напіврозкладенними листями,вона поступово висихає.Пригріває сонце. В повітрі "пехне весною". А як ще можна назвати ці дивовижні підбадьорливі запахи? Хочеться зупинитися і вдихати, холодноватий вохдух,пахнучу,горьковату свіжість. З ранку калюжі ще затягує льодком,але скоро зникне і він. А потім... Напружуються і начинають розкриватися,покриватися маленькими зеленими листочками,із землі вибиваються фіолетові стріли піонів,показують тонкі ниточки нарцисів. Начинають розцвітати абрикоси,потім вишні,за ними наступні дерева. Цв"ятіння садів як наче дають людям можливість хоть на короткий часпіди від буднічності життя і перенестися в казку з щасливим кінцем: весна торжествуєнад похмурою зимою.
