На сьогодні люди з хорошими манерами вкрай рідко трапляються. Адже кожен носиться зі своїм ЕГО, Вихованість не проявляється в одноразових вчинках, вона проявляється у твоєму ставленні до оточуючих, у тому, як ти поводиш себе на людях. Адже не так важко подякувати офіціантовіі за те, що він обслуговав тебе за вечерею, кондуктору, касиру в магазині, лакею, який відкрив перед тобою двері. Не потрібно докладати великих зусиль, щоб вибачитися перед людиною, якій ти випадково наступив на ногу в транспорті чи зачепив плечем на вулиці, коли поспішав на автобус. Звичайно, твоє «вибачте» чи «дякую» не змінить світ, не зробить тебе героєм, але ти зробиш приємне людям, і в них не залишиться негативних емоцій після спілкування з тобою, і я вважаю, що це дійсно важливо.
Особисто мені дуже приємно спілкуватися з вихованими людьми. Мені завжди хочеться і надалі контактувати з ними, адже вони справляють позитивне враження. Погодьтесь, що не приємно бути поруч з людиною, яка грубить оточуючим, не поважає старших і взагалі не має поняття, як потрібно поводити себе в громадських місцях, хто захоче спілкуватися з людиною, яка не має поняття, як взагалі потрібно поводитись.
На мою думку, велике значення має виховання батьками. Саме вони повинні змалечку пояснювати своїй дитині, що таке суспільна мораль і як важливо дотримуватися норм поведінки у суспільстві. Обов’язок батьків — виростити особистість, яка знає, хто вона, і яка має власну гідність. Для цього їм треба бути прикладом для молодшого покоління.
Крім того, велике значення мають книги. Книги виховують і вчать людину жити так само, як і батьки. Тому дуже важливо мати певний багаж прочитаних книг, щоб бути вихованою і освіченою особистістю.
Тож можу зробити висновок, що вихованість ніколи не вийде з моди. Де б ти не був і коли б ти не жив, ти маєш пам’ятати, що бути вихованим — це стильно і красиво.
Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.
Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.
Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.
Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.
Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!