До трьохсот шестидесяти восьми додати одинадцять Від шістсот сорока відняти дев'яносто три До чотирьохсот шести дев'яти додати чотирнадцять Від трьохсот восьмидесяти семи відняти двадцять п'ять
-Яка пора року тобі найбільше подобається? -Навіть не знаю.Кожна з них по своєму особлива і неможливо обрати кращу... - Ти гарно подумай! Що тобі подобається? Можливо ти любиш весну, коли навколо буяє зелень та квітують дерева. Чи тепле літо? -Ці пори роки чудові. У них є свої секрети і принади. -Так. Але можливо тобі більше до вподоби золота осінь чи білосніжна зима? -Мені подобаються всі пори року. Але найбільше я все так люблю прихід літа. -Чому саме літо? -Тому що, це пора, коли навкруги багато квітів. Ще навіть білі «свічки» на каштанах світяться. Вечорами тепло, але повіває свіжий вітерець. Не сидиться вдома, хочеться гуляти, веселитися. І люди навколо відчувають щось подібне: у всіх святковий, піднесений настрій. -Так, це дійсно удово. Я люблю гуляти влітку. -А ще, під час літніх канікул можна досхочу порадіти життю: мандрувати, купатися на пляжі, грати в футбол, баскетбол або бадмінтон, кататися на велосипеді. -І дійсно, є час для різних захоплень. -У мене з*являється час читати всі книжки, які заманеться, а не тільки за шкільною програмою. -Але ж влітку часто буває спекотно та незатишно, особливо в великому запиленому місті. -Можливо.. Та мені аж ніяк не хочеться проміняти це надмірне тепло на зимні холоди та теплі валянки! -А мені навпаки подобається сніжна зима. Так чудово бродити засніженим парком або піти до лісу на лижах! А Новий рік! Хіба є такі, хто не любить це свято? У кожній оселі стоїть прикрашена ялинка, і люди роблять одне одному подарунки. -Так, тепер я гадаю, що і зиму потрібно любити, хоча б за її свята. Та чи не часто вона лютує? -Бува... Але як би не лютувала зима — діти їй раді: настала чудова пора для веселих зимових розваг.
Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла. В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені. Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм. Недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий. Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби. Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням і кали¬на... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.
Від шістсот сорока відняти дев'яносто три
До чотирьохсот шести дев'яти додати чотирнадцять
Від трьохсот восьмидесяти семи відняти двадцять п'ять