Називний оди́н
Родовий одного́
Давальний одному́
Знахідний оди́н, одного́
Орудний одни́м
Місцевий на/у одному́, одні́м
Називний три
Родовий трьох
Давальний трьом
Знахідний три, трьох
Орудний трьома́
Місцевий на/у трьох
Називний п’ять
Родовий п’яти́, п’ятьо́х
Давальний п’яти́, п’ятьо́м
Знахідний п’ять, п’ятьо́х
Орудний п’ятьма́, п’ятьома́
Місцевий на/у п’яти́, п’ятьо́х
Називний сім
Родовий семи́, сімо́х
Давальний семи́, сімо́м
Знахідний сім, сімо́х
Орудний сімома́, сьома́
Місцевий на/у семи́, сімо́х
“Я кохалася в мистецтві, любов до сцени стала моїм життям,” – зізнавалася Заньковецька вже пізніше. Геніально обдарована сценічно, вокально й пластично, вона сорок років владарювала на сцені, сіяла захват, хвилювала уми. Усе працювало в неї на образ: міміка блідавого обличчя, погляд очей, промовисті жести рук.
Марія Костянтинівна створила цілу плеяду хвилюючих образів, показала тяжкі страждання жінок, бідних і знедолених. Одночасно вона підкреслювала їх духовну красу, життєстійкість, оптимізм, прагнення до знань, до щастя. Героїні Заньковецької не тільки сумують над своєю долею, а й протестують, гнівно викривають соціальну несправедливість.