- Слухай, Максиме, ми обов'язково переможемо на змаганнях, - сказав тренер Віктор Степанович.
- Так, я буду старатися, адже наполегливо працював. Можливо, мені вдасться здобути перемогу. Я все для цього зроблю!
- Ну раз все, то пропоную тобі ще один б досягти результату. У мене є таблетки, такий собі допінг. Він + твої знання і перемога нам забезечена!
- Ви що, Вікторе Степановичу, це ж заборонено!
- Та не кричити ти, ще почують!. Так заборонено, але справа у тому, що цей допінг неможливо виявити. Уявляєш. Ми точно переможемо.
- А як же здоров'я?
-Та він абсолюно нешкідливий, як вітамінка.
- Ой, щось не віриться. До того ж я хочу перемогти честно і допінг не вживатиму.
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
Вчитель дав завдання відповідно до зразка скласти задачу
Згідно за законом злодії мають бути покарані
Я на відмвну від Сашка написав контрольну на відмінно