ответ: одного разу пані берта бертолотті отримує поштою семирічного хлопчика з бляшанки конрада, зробленого на заводі. там дітей роблять ідеальними і перш, ніж надіслати батькам, кілька разів тестують. певне, мають свої шаблони і лекала і тому налагодили виробнитцво досконалих дітей. кондрат – ідеальний: чемний, сумлінний, розумний і чесний, але від цього страшенно нудний. довершений кондрат збиває з пантелику свою нову маму і зовсім не має друзів. цікаво, що сама пані бертолотті ідеальною мамою бути не може, якщо брати все ті ж стереотипні шаблони «материнської ідеальності». вона курить цигарки, вельми, коли натужно думає, полюбляє нездорову їжу, неохайна, розсіяна, вона пише собі нагадування на дзеркалі і розкидає по хаті речі. все те, чому зазвичай ідеальні мами оголошують нещадну війну. втім, яскрава індивідуалістка пані берті бартолотті абсолютно щаслива і живе в гармонії з собою. неідеальна для інших, вона ідеальна для самої себе. отримавши випадково дитину, вона проти волі стикається з паралельним світом, де всім заправляють запрограмовані «треба», «можна», «не можна» і десятки правил – і все це в голові однієї дитини. в той час як сама пані берта живе за своїми «хочу» і «не хочу». схоже навіть, що це кондрат вчить берті бути справжньою мамою, а сама берті більше схожа на дитину. берті сама поводиться, думає, приймає рішення як дитина, в той час як конрад мислить абсолютно по-дорослому. контрастна і парадоксальна ситуація. втім, нестлінгер часто в своїх книгах виписує самостійних, серйозних дітей та «здитинілих» дорослих. міняючи таким чином їх місцями, вона дає змогу краще розуміти мотиви вчинків один одного. пані бертолотті неідеальна і зовсім не знає, що потрібно робити. накупивши кондротові іграшок і морозива, вона забуває купити зошити і олівці до школи. проте це її не засмучує, адже в житті дитини є речі значно важливіші за якісь там олівці.
втім, є в книзі і інший герой – антогоніст бертолотті. це аптекар пан егон, який дружить з берті і береться виховувати кондрата на свій манер – йому страшенно імпонує, що хлопчик такий правильний, і тому пан егон всіляко підтримує його в цій ідеальності. виходить – з одногу боку самодостатня, епатажна, яскрава індивідуалістка пані берті бартолотті, з іншого – педантичний, банальний і нудний аптекар пан егон. два різні світи і два різні уявлення про ідеальну дитину. вони отримують початковий матеріал, з якого їм доведеться «виліпити» справжню людину, особистість. от тільки пана егона влаштовує вже те що є, а пані берті – ні. протягом всієї книги конрад розвивається як справжня дитина, відходячи від шаблону «досконалості» .в цьому йому є звичайна дівчинка кіті, яка може і схитрити, і школу прогуляти, якщо потрібно. втім, окрім неї в кондрата немає в школі друзів, бо попри те, що вчительна вважає його «справжнім скарбом», діти його не люблять – він і не підказує, і розказує вчительці, хто прогулює або списує. але не тому, що він погана дитина, а тому що це «правильно» – так його запрограмували. врешті-решт конраду вдається стати звичайною дитиною, що не робить його гіршим, а додає індивідуальності.
объяснение: пиши чи допоміг тобі
Шедевром козацької архітектури, бо рівного за красою й урочистістю не було з-посеред храмів у всій Україні, уважають собор у нинішнім Новомосковську – запорізькому місті Самарі. Цей дивовижний дерев’яний витвір збудував народний майстер Яким Погребняк. Замовляючи йому будівлю, козаки спорудити її без цвяхів, бо вважали, що не можна вбивати цвяхи в храм суса Христа, який ними був прибитий на хресті. Він останній, який побудували козаки перед скасуванням Запорізької Січі. Основним знаряддям будівничих була всього-на-всього сокира, тому дотепер залишається загадкою, як їм вдалося досягти такої високої точності у виготовленні деталей.
Ледве дихнуло весняним теплом, набубнявіли на деревах бруньки - ось, ось виткнуться листочки. Все в природі оживає, неначе одягається в коштовні шати. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Попливли у небесній височині білосніжні хмарки. Зазеленіла молоденька травичка. Свіжий вітерець торкнувся голих дерев.
Все навкруги змінилось. Прилетіли співучі птахи з теплих країв. Прокинулись милі звірята з зимової сплячки. Дерева прокинулись від зимового сну. Три тополі, височать у полі - вибирають собі весняну барву. Дивишся у небо, а там двоє - журавель і журавочка. І так гарно і легко кружляють, немов би танок якийсь водять. Розтанув на водоймах твердий лід. А хороші діти садять дерева і підливають. Білять вапном, щоб шкідники не вилазили на них і не завдавали шкоди.
Коли юннати це зроблять, то буде дуже добрий урожай. Мені дуже подобається ця пора року - барвиста, весела, духмяна і запашна весна! А вам?