Головними чинниками народної моралі (р.в.) споконвічно були ідеали добра, милосердя, людяності, (р.в.) такі категорії, як честь, гідність, працелюбність (н.в.).
Передусім шанувалося почуття любові (р.в.) до батьків. Ця етична вимога (н.в.) втілювалася в народних приповідках та прислів’ях:
«Хто мамку (з.в.) зневажає, того Бог (н.в.) карає», «Хто не слухає неньку,(з.в.) той послухає біду (з.в.)», «За маму і тата (з.в.) - тяжка розплата (н.в.)». Моральним обов’язком (о.в.) дітей була до (н.в.) батькам по господарству (д.в.), догляд (н.в.) за ними в разі (м.в.) хвороби, немічності, (р.в.) вияв (н.в.) повсякчасної уваги, шани й турботи (р.в.).
Суворо засуджувалася народною мораллю (о.в.) внутрісімейна
ворожнеча (н.в.); родинне життя (н.в.) мало базуватися на засадах щирої співдружності, краси взаємин, людяності, поваги (р.в.) до свого родоводу (р.в.).
Однією з найважливіших вимог (р.в.) народної моралі (р.в.) була любов і шана (н.в.) до людей, що перш за все мала виявлятися у наданні (м.в.) до (р.в.) ближньому: людині (д.в.), яку спіткало нещастя (н.в.), вдові або вдівцю, сироті (д.в.). Важлива роль (н.в.) з огляду етико-естетичних засад належала й делікатності (д.в.), духовній та мовній красі (д.в.) спілкування (р.в.).
Я вважаю , що не кожну людину можна назвати особистістю. По - перше, людина яка не має своєї думки , не можна назвати особистістю. Якщо людина завжди з усім погоджується , не маючи своєї думки , це дуже погано. По друге , особистість поважає людей , що її оточують. Неважливо, добре чи погано людина відноситься до тебе , але ти повинен мати стриманість , щодо цієї людини. Також це залежить від рівня вихованості. Навіть якщо тобі неприємно спілкуватися з нею , будь ввічливим. Отже , кожна людина обирає бути їй особистістю чи ні , це вже діло кожної людини.
В фотографии, сори за почерк, на скорую руку писала. Ниже по этой схеме решай другое. Понимаю, что мозг не мышцы - думать больно, но это лёгкая тема. Удачи.
Объяснение:
Підмет - хто? що? ⇒ суцільна риска.
Присудок - що робить? ⇒ дві суцільні риски.
Означення - який? яке? яка? які? ⇒ хвиляста лінія.
Додаток - кого? чого? кому? чому? ⇒ пунктир.
Обставина - де? коли? звідки? з якою метою? ⇒ крапка з рискою.