Про значення рідної мови в житті кожного з нас, про її суспільні функції чимало сказано та перекладено. І не тільки політиками та громадськими діячами, не тільки діячами культури і майстрами художнього слова, а й історією нашої держави і нашого народу. Тим дивнішим здається той факт, що на початку XXI століття деяким нашим співвітчизникам треба доводити прописну істину, висловлену у блискучих словах відомого російського письменника Костянтина Паустовського. Особисто я маю багато аргументів на користь його судження і хочу висловити деякі з них.
Я провела літо весело, цікаво і з великою користю. Розповім про все по порядку.
З самого початку літніх канікул я розпланувала свій час, тому що взагалі люблю планувати. Так мені вдається досягти поставлених цілей.
По-перше, я вирішила одну годину кожен день займатися англійською мовою, і це стало для мене правилом на всі канікули.
По-друге, я склала собі список книг, які давно збиралася прочитати і на які не вистачало часу цілий рік.
У програму моїх розваг увійшли: велосипедні прогулянки околицями; вилазки на природу; походи в кіно, в театр, в музей і на пляж; футбол з хлопцями нашого двору.
І закінчитися канікули повинні були, за моїм планом, грандіозною подорожжю з батьками в Єгипет, до берегів Червоного моря.
Як було задумано, так і вийшло. Кожен день без всяких послаблень я займалася англійською. У гарну погоду ми відправлялися великою компанією на велосипедні прогулянки або на пляж. Удвох з подружкою Машею ми відвідували театри, концерти і дивилися фільми, просто бродили містом. Вечорами, коли спадала спека, влаштовували футбольні поєдинки з хлопцями. Повернувшись додому, я лягала відпочивати, прихопивши цікаву книжку.
Поїздка в Єгипет теж вдалася, я побачила, дізналася і відчула так багато, що про це треба написати окремий твір.
Літо скінчилося, але залишило після себе незабутні враження.
