Это про Полтаву:
Оспівана Гоголем і Котляревським, Полтава дивує гостей міста своєю доброзичливістю і чистою українською мовою. Здається, саме із Лтави черпає рідне слово могутність і красу, милозвучність та тверду впевненість у своєму майбутньому.
Полтава – дуже чепурне місто, чистенькі вулиці охайно сяють вікнами-очима безлічі магазинів та невеличких крамничок, де можна знайти будь-що миле оку. Полтавчани – гостинні і привітні люди, завжди гордо розповідають про досягнення та історичні місця свого міста, яке має давню славну минувшину.
А згадайте-но,
як тікали шведи з-під Полтави? У місті чимало пам’яток, пов’язаних з цією подією, про яку цікаво розкажуть при відвідинах історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви».
Івана Котляревського справедливо вважають родоначальником сучасної української літературної мови. Якщо хтось не знає «Енеїди» або «Наталки-Полтавки», він не знає про Україну нічого. Славетного земляка в Полтаві вшановують і не забувають. На його честь названо гору, де розташований будинок-музей великого класика. Ставши на Івановій горі, можна осягнути поглядом все місто з Монастирською та Інститутською горою по обидва
боки, річкою Ворсклою внизу. А ще на Івановій горі знаходиться пам’ятник славнозвісному Галушці, герою безсмертного гоголівського твору, адже Микола Гоголь також черпав літературне натхнення з полтавської землі.
Серце Полтави – Корпусний сад, унікальний витвір садово-паркового мистецтва, улюблене місце відпочинку багатьох жителів міста і його гостей. Парк округлої форми, з центру тягнуться радіальні алеї, вздовж яких стільки рослинності, що неможливо всьому надивуватися – різноманітні види кущів, дерев і безліч клумб, від яких ніяк відірвати очі – на початку літа квітнуть півонії, приголомшуючи все навкруг п’янкими пахощами, а ледь пізніше – королеви-троянди, немов на подіумі конкурсу краси.
В Полтаву можна закохатись з першого погляду, а закохавшись, не захочеться звідси нікуди від’їздити.
Словотвір вивчає словотворення (деривацію), тобто утворення від наявних у мові нових слів з новим лексичним значенням:
Афіксами (це відповідно суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний), (префіксом: йти — за-йти, ви-йти, пере-йти, віді-йти, обі-йти, про-йти; суфіксом: ов — ліс-ов-ий; комбінаціями афіксів).
Словоскладанням (гол-о-дранець) й словозростами (Велик-день).
Абревіатурою (сіль-рада, кол-госп, УНР (чит. уенер) — Українська Народна Республіка).
Як окремий б словотвору виділяють також субстантивацію (полонений-бранець) та адвербіалізацію (восени) і прономіналізацію як морфологічно-синтаксичні засоби словотвору з переходом слова до інших частини мови.
Нескладене слово може включати такі морфеми (пере-пис-ува-ти; за-город-ній): кореневу (-пис-, -город-), звичайно як носія загального лексичного значення, префіксальну (пере-, при-) й суфіксальну (-ува-, -н-), що конкретизують значення слова і разом з кореневою морфемою складають основу слова, — і флексійну, закінченнєву морфему -ий (подекуди й постфікс, напр., -ся і специфічного суфікса інфінітива -ти,), як носія граматичного значення слова, що визначає відношення слова до ін. у реченні чи словосполученні. Кількаскладне слово має дві або більше кореневих морфем (водо-гін, високо-думний, благо-словити, див. Словоскладення, Словозрости). Коренева морфема може виступати в кількох варіантах (бр-а-ти, бер-у, з-бир-ати, з-бор-и, з-бір), що є наслідком давніх словотвірних і фонетичних процесів (див. Чергування звуків). Суфікси широко вживаються при словотворенні іменників та прикметників, менше дієслів. За функцією вони поділяються на: 1) словотвірні, що утворюють нові слова (кар-а-ти, карайоний: кар-а), і 2) формотвірні, що утворюють граматичні форми і належать до засобів словозміни (для вищого ступеня прикметників і прислівників: гарн-іший, -іше, для дієприкметників і дієприслівників: твор-ен-ий, твор-ячи). За активністю вживання наростки поділяються на продуктивні, що вживаються далі для творення нових слів (-ач: вимик-ач, -ник: боліль-ник), та непродуктивні, що даються виділити лише мовознавчою аналізою (-р: да-р, -к: зна-к, -т: моло-т). Дуже поширені наростки утворювати емоційні форми слів (мат-ус-я, -усеньк-а, гарн-есеньк-ий, здоров-езн-ий, пс-иськ-о, паруб-ійк-а, див. Пестливі форми), вживані в іменах та прізвищах (Тимко, -цьо, -ченко, -чук, -чак, -цюра, -ченя). З лексичних запозичень вичленовуються інколи нові наростки (-ущий: загреб-ущий, за церк. стражд-ущий; -унок: дар-унок, пор. рах-унок; -із-ація: яров-изація, пор. колон-ізація; також інтеграцією частини ін. наростка; благальн-ий, спершу звич. в якійсь вужчій стилістичній функції. Число приростків порівняно невелике; більшість їх виступає ще як прийменники; вони широко вживаються при С. дієслів для творення нових слів (пис-а-ти: ви-пис-а-ти, нерідко в сполученні з наростками) та при суперлятиві для творення нових граматичних форм (най-); при творенні видів дієслова: (роб-и-ти: з-роб-и-ти); для розмовної мови характеристичне скупчування кількох приростків (по-поспати); запозичених приростків мало (ц.-слов. пре-багатий, грец. архі-дурень). Абревіатурний тип С., вживаний спершу в підпільній літературі (есер 'соціал-революціонер', РУП), дуже поширився під час першої світової війни і зокрема в підсов. добу був спопуляризований пресою й адміністрацією (сельбуд 'сільський будинок', НКВС — енкавеес). Інфікси застосовуються при С. вигуків та в арґо. Редуплікація як форма словозростів, уживана при вигуках (зокрема приманках: тась-тась! у дитячій мові: ту-ту 'трубка') й частках (ледве-ледве) виникла з повторень (довго-довго).
Объяснение:
