Кожного дня я бачу за вікном як вітер грається з зеленим листям дерев. А потім , він ніби знищує всю красу , вітер починає виривати гарні коси. Це на мою думку самий сумний момент. Мене ніби щось вбиває в середині. Я так хочу , щоб завжди було літо. Найкращі мометни в житті саме в літку. Я покидаю свій дім , та їду в табір. Там ліс , зелений ліс. Я немов знову починаю спочатку жити. Я можу лежати на м'якій траві та думати про все саме хороше. Літо - це час міркувать. Ми можемо задуматись про те , що ми повинні змінити. І ми робимо кроки до саморозвитку. Бо в нас багато часу , і головне цей час використати с користю.
Яку пору року я люблю Моя улюблена пори року-це літо. Це пори року мені подобається, тому що в цей сезон можна хлюпатися у річці, їздити на море, а також і до бабусі в село. Літо складається з трьох місяців: червень, липень і серпень. В червні спіє суниця, в липні зацвітає липа, а вже в серпні достигають груші, яблука. В цю пору року не потрібно вчити уроки, але читати книжки-це обов'язок кожного школяра. Я дуже люблю літо, хоч в цю пори року дуже жарко.
Несподівано Ми з сестрою дуже здивувалися. Так як ми завжди шукали пригоди та щось нове ми вирішили швидко піти до сусідів та спитатися їхню думку щодо того, що відбулося уночі. Ми стояли біля будинку і раптом з-за рогу вулиці вийшов наш старенький дід Петро. Ми вирішили, що він буде перший кого ми будемо допитувати, але він не став з нами говорити, а лише сердито пробурмотів, що нам ніхто не буде відповідати на таке безглузде питання. Ми з сестрою задумалися над цими слова і швидко зрозуміли, що дід Петро досвідчений та говорить діло. з сумними обличчями ми пішли додому
Вчителька: Сьогодні, діти, ми постараємося розтлумачити цікаве китайське прислів'я. Звучить воно так:«Людину пізнати нелегко. Але той, кого легко пізнати, не вартий того, щоб з ним знатися». Як ви вважаєте, що воно означає? Марійко, я ж бачу, тобі є що сказати.
Марійка. Так, Ольго Петрівно. Я вважаю, що людину складно пізнати, бо кожна людина - це окремий світ, і ми всі дуже різні.
Вчителька: Так, ти права, Марійко. Хто ще?
Микола: Можна, я? Я згоден з Марійкою і хочу додати, що іноді ви судимо людей по собі і помиляємося. Це тому, що ми різні і можемо мати різні мотиви для своїх вчинків.
Вчителька: Добре, Миколо. Ти маєш рацію. Хто хоче додати?
Дмитро (з місця): А той, кого легко пізнати - це дурень, навіщо з ним знатися!
Вчителька: Дмитро, по-перше, піднімай руку, якщо хочеш відповісти. А по-друге, тепер кажи, що хотів, але без слова "дурень".
Дмитро: Ммм... Ну, я вважаю, що люину пізнати дійсно складно. А якщо легко, то ця людина примітивна, тому спілкуватися з нею буде нецікаво.
Вчителька: Ось тепер добре. Ти виразив свою думку, але без образливого слова. Хто згоден з Дмитром?
Ганна: Я згодна. Якщо людина мислить примітивно, то її буде легко пізнати, але навіщо це робити, якщо від такої людини не дізнаєшся нічого нового та цікавого?
Вчителька: Добре, діти. Ви добре сьогодні попрацювали. До дзвінка залишається дві хвилини, якраз щоб списати домашнє завдання з дошки.
