- Привіт, Михась! Що зараз робиш? Підемо гуляти? - Привіт, Петрику. Зараз не можу, мені твір написати треба. Годину вже намагаюся хоч щось сформулювати, але не вдається. Жодної ідеї... - А тема яка? Може, до чимось. - "Чи буває брехня благородною?" - Цікава тема. І як ти вважаєш, буває чи ні? - Та як же ж брехня може бути благородною? Це ж брехня! Брехати погано, чи не так? - Так, але я вважаю, що бувають випадки, коли без брехні не обійтися. Є випадки, коли брехня буде навіть благородною. - І які ж? Наведи приклад! - Наприклад, я чув, що лікарі брешуть важко хворим людям, щоб вони вважали, що надія одужати у них є, і чимала. При тому людина може бути на порозі смерті, але, якщо вона буде сподіватися на одужання, їй може стати краще. Вірогідність цього не дуже велика, але вона є. Тому я вважаю, що в такому випадку брехня буде благородною. - Про це я не знав. Дякую за ідею! Тепер я швидко напишу твір. - Добре. Коли напишеш, подзвони мені - може, й погуляти встигнемо. Добре, бувай. - Бувай.
Микола Вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю.Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. Оточений пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. А старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до Києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. Та не схотів той ні слухати, ні повертатися. «І дав йому Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Т прийшов у землю свою», — говориться в Іпатському літописі. Саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.
