Відповідь:Тема: поетична розповідь про значення життєдайного дощу.
Основна думка: оспівування дощу як життєдайної, цілющої сили для природи.
Художні засоби.
Епітети: сині чоботи, синя сорочка, сині мелодії, неба широкого, синіми стрілами, сині листочки, дрібно писав, темні пущі, важкої породи.
Уособлення (персоніфікація): вихопивсь дощик поміж заграв, дощик мелодії понапинав, стрілами закресав, писав; посміхнулися пущі; дуби чухали голови.
Зменшуванні суфікси (пестливі слова): листочки.
Повтор (рефрен): «вихопивсь дощик поміж заграв».
Повтори: сині.
Алітерація: синіми стрілами закресав.
Риторичний оклик: «І добрий-добрий!»
Кількість строф: три.
Рими: заграв – понапинав, сорочка – лісочка, закресав – писав, обрій – добрий, гущі – пущі, породи – насолоди.
Пояснення:
Тема: поетична розповідь про значення життєдайного дощу.
Основна думка: оспівування дощу як життєдайної, цілющої сили для природи.
Художні засоби.
Епітети: сині чоботи, синя сорочка, сині мелодії, неба широкого, синіми стрілами, сині листочки, дрібно писав, темні пущі, важкої породи.
Уособлення (персоніфікація): вихопивсь дощик поміж заграв, дощик мелодії понапинав, стрілами закресав, писав; посміхнулися пущі; дуби чухали голови.
Зменшуванні суфікси (пестливі слова): листочки.
Повтор (рефрен): «вихопивсь дощик поміж заграв».
Повтори: сині.
Алітерація: синіми стрілами закресав.
Риторичний оклик: «І добрий-добрий!»
Кількість строф: три.
Рими: заграв – понапинав, сорочка – лісочка, закресав – писав, обрій – добрий, гущі – пущі, породи – насолоди.
Объяснение:
А чутки про дивну мрію Кульбабки дійшли до лісової Феї. І лісова фея вирішила здійснити мрію кульбабки. Фея прилетіла до кульбабки, сіла на її ніжні жовті пелюсточки і запитала: „Чи це правда, Кульбабко, що ти мрієш літати?”. „Правда, – несміливо відповіла квіточка, – це моя найбільша мрія”. „Я можу здійснити твою мрію, – сказала лісова Фея, – але для того, щоб полетіти тобі доведеться спочатку померти...”. „Померти? Як це померти?”, здивувалась кульбабка. А лісова фея пояснила: „Твій гарний жовтий зів’яне, засохне, але на його місці розквітне нова квітка, біла і пухнаста, як твоя душа.” Кульбабка задумалась на хвилинку, а тоді відповіла: „Добре, я згідна”.
І справді ще до вечора гарна жовта квітка зів’яла, але наступного дня кульбабка розквітнула новою квіткою: кругленькою, білою і пухнастою. А коли подув легенький вітерець, Кульбабка полетіла маленькими пушинками „Ой як гарно, я лечу-у-у-у...”, тішилась кульбабка, джмелі і метелики тільки дивувались. А там де падали білі пухнастики виростали нові кульбабки, які вміли літати.