Літо дбає-зима поїдає Стихла пісня - тихо стало над степом. Роса блищить на сонці - чисте срібло Поглянув я на ягнята — не мої ягнята Зникає мова – зникає нація.
Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря. Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину. Закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси;зраділа зелена трава і підняла листочки вгору. Всі женці стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на Миколу
2. Не кажи «гоп», доки не перескочиш
3.Цілив у ворону, а попав у корову