Відповідь:
Привіт, Лізо!
Пише тобі твоя подруга Аня. Як ти закінчила семестр? Як в тебе справи? Як почуваються твої батьки? У мене все добре. На жаль, цієї зими я не зможу приїхати на канікули до бабусі. Тому ми з тобою не побачимось. Мабуть, чекатимемо зустрічі вже до літа.
Я закінчила семестр хорошисткою. На думки мами, я могла б мати більше гарних оцінок. Звичайно, вона права. Я дуже багато часу провела у художній школі. Через це я не приділяла багато уваги навчанню. Можливо, ти на свята приїдеш до нас? Спитай у мами дозволу та одразу відпишись.
З повагою
Аня
Пояснення:
Коли він усвідомив, що не йде до своєї мрії з ризику втратити невелику суму, "кулею" побіг у консульство.
Спілкуєшся з людиною. Здається, все добре, дружиш, а потім в одну мить та ж людина тебе обговорює "з ніг до голови". Таке також буває. Або з ні того, ні з сього починає злитися на вас, так якби ви їй щось зробили. .Але, з іншого боку. Якщо не будеш довіряти людям, то не будуть довіряти тобі. При виборі друга або людини, якій ти зможеш довіряти потрібно бути дуже уважним, треба мати вже якийсь досвід.
Хтось каже що можна довіряти, але хіба рідним. В принципі так, але всяке буває. Це світ, людське життя. Іноді життя таке, що чужа людина швидше Вам до чим родина.Навіщо довіряти іншим?І тут ми підібралися до іншого важливого питання: навіщо ж нам так ризикувати, довіряючись іншим? Адже в довірі є ризик отримати небажану реакцію, і це реальний мінус. Однак є і плюси, і дуже суттєві.
Кинуть раз – будеш знати наступного разу як себе поводити.Без довіри Ви не зможете працювати у колективі чи знаходитися у соціальній групі.Будьте уважними і дотримуйтеся принципу: «Довіряй, але хоч як це не банально звучить – перевіряй»
Объяснение:
Та з найбільшим задоволенням з усієї української літератури я читаю Остапа Вишню. Його оповідання я перечитую майже щодня, до них я звертаюся, коли бажаю позбутися поганого настрою. Я вважаю, що гумористичні твори Остапа Вишні не прості — вони повчальні, обов’язково з натяком. Мені дуже подобається оптимізм гумориста.
Захоплення творами Остапа Вишні ще більше посилилося, коли я познайомився з його біографією. Виявилося, що письменник пережив багато нещасть: і цькування наприкінці двадцятих років, і незрозумілий арешт у 1933 році, і страшний вирок — розстріл, а потім його заміну десятьма роками ув’язнення. Незважаючи на все це, Остап Вишня не втратив гумору і залишився вірний своєму жанрові.
Читаючи твори Остапа Вишні, я отримую справжню насолоду. Мова його творів так і лине в душу, його слово начебто зігріває серце. Я повік не забуду його «Мисливські усмішки» і «Зенітку». Просто зачаровує любов до природи і до всього оточуючого, гострий і дотепний гумор. З біографії письменника я знаю, що Остап Вишня любив ходити на полювання, але звідти він майже завжди повертався без трофеїв, бо не міг стріляти у тварин та птахів. Його походи були звичайним спілкуванням з природою і надихали письменника на подальшу творчість.
Любов Остапа Вишні до природи і людей можна порівняти з батьківською любов’ю. Своїх односельців, своїх рідних він завжди згадував з великою пошаною. Це видно з творів «Моя автобіографія», «Якби моя бабуся встали». А занепокоєння деякими рисами своїх співвітчизників, любов до українського народу і Батьківщини письменник добре передав у творах «Чукраїнці» і «Чукрен». До того ж наше рідне «спізнився», «забув», «якось воно буде», «якби ж знаття» актуальне й сьогодні.
Твори Остапа Вишні допомагають нам з усмішкою долати життєві труднощі, змушують замислитися над одвічними проблемами, виховують в нас любов до Батьківщини, навчають нас дбайливого ставлення до природи, оптимізму і людяності. Я пишаюся тим, що в українській літературі існує такий неповторний письменник, як Остап Вишня.