В одному містечку жила собі маленька свинка,і звали її Порося.Вона жила у двоповерховому будинку,любила співати огірками і спать в обід.Одного ранку до неї завітала рибка Лобстер,вона хотіла розказати Поросяті щось важливе.
- Привіт в мене для тебе гарна новина,-сказала Лобстер. - Невже біля мого будинку збудують новий супермаркет?-запитала Порося.- Ні,на наступних вихідних буде проходити фестиваль шоколаду,-відповіла рибка.Порося зраділа й побігла готуватися до свята.
Через тиждень Порося й Лобстер зустрілися у центрі міста,щоб сходити на свято.В цей день маленька свинка вперше в житті скуштувала справжній шоколад,після якого їй стало зле.Рибка повезла її до лікарні,де сказали,що в Порося алергія на шоколад,який їй так сподобався,та який вона більше ніколи не скуштує.
Як парость виноградної лози, плекайте мову
>Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, — рідна мова.
/ М. Рильский /
Рідна українська мова — це основа нашої безмежно багатої культури. Класична українська література, починаючи від Шевченка чи навіть ще й від Котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови, цього ясного і справді цілющого для художника джерела. До велетнів української національної культури безперечно належать Тарас Шевченко, Іван Франко, Максим Рильський. Шевченко ввібрав у себе могутній волелюбний дух українського народу. У своєму "Кобзарі" народний співець відобразив ціле море народного горя, невольницький поклик до помсти й порив до свободи, чарівну красу української пісні. Вогненною піснею та віщим словом повернувся поет до рідної своєї України.
Объяснение: