Весною калиновий кущ вбереться у зелений, листяний наряд. В цю пору калина може пускати цвiт. Красива, ошатна...
Восени калиновий кущ вбрався в жовтi костюми, та сiрi прикраси. Восени калина теж самий красивий кущ. Але ягiдки калини кислi. Дiти не полюбляють йiйi плоди.
Я дуже люблю калину!
Кущ калини
Кущ калии навесні і восени.Калинагарна будь якої пори року.Навесні вона вбирається у смаргдове листя.Біле мереживо квіток робить її схожою на наречену.Згодом на листі квітів з"являються кетяги,які наливаються терпким соком.А осінь привкрашає червоним і золотавим листям.Яскраво червоні кетяги ховаються в багряному листі.
если не то потом скажи
Объяснение:
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...