Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.
Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення.
У моєму розумінні, бути людиною – це значить виховати в собі високі моральні якості.
Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових – це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.
Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.
Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки – це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають.
Я гадаю, що справжня людина – це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.
Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей.
Я люблю школу, в якій вчуся. Вона велика й світла. Чистенькі вікна так і сяють на сонці. На першому поверсі знаходиться спортивний зал, де ми розвиваємося фізично, загартовуємося. Також там знаходиться актовий зал, де ми влаштовуємо різні вистави, концерти, інтелектуальні конкурси на честь різних свят. Класи у моїй школі охайні, затишні, в них приємно навчатися.
З усіх боків школа оточена деревами, кущами, квітами. Навесні та влітку під вікнами квітне бузок і рози. Поряд зі школою знаходиться спортивний майданчик, діти там грають у різні спортивні ігри. Він завжди доглянутий учнями.
Шкільні вимоги завжди виконуються. Учні завжди охайні, ніколи не спізнюються на уроки. Діти мого класу дружать між собою. Але головне, за що я люблю свою школу, — це можливість одержувати знання. Усі ми приходимо до школи маленькими дітлахами, а залишаємо її дорослими людьми. Спочатку нас'вчить перша вчителька, а потім — скільки предметів, стільки й учителів. Вони намагаються передати нам свої знання, свою любов до шкільного предмета. Але найголовніше, що намагаються зробити вчителі, це сформувати наш світогляд, закласти фундамент на майбутнє життя, виховати нас. Велике нашим педагогам за їх працю, за їх терпіння.
Подробнее: ЗА ЩО Я ЛЮБЛЮ СВОЮ ШКОЛУ - 6 клас - Українська мова та література - Сочинения | ЗНО