Звичайно, що варто! Те що в когось є якась вада не означає, що вона не має право на життя. Часто, багато людей їх не сприймають тому, що в них є вада з рукою або на обличчі або де-інде. Ніколи не поважав(ла) таких людей. Це гидко, коли людині не подобається інша незнайома йому людина, бо ззовні воне не дуже приваблива. Чому люди ніколи не дивляться на людину як на особистість? Чому людина повина бути приваблива тільки ззовні? А якщо взяти її внутрішній світ? Людина може бути не найкрасивішою на обличчі, але з нею приємно спілкуватись і така людина дуже розумна. Ніколи не слід сміятись з людини в якої є якась вада, неважливо де вона знаходиться. Як би почувалися люди, я кі стороняться людей з вадами, поставити на місце цих людей? Постійно чути зі спини: "Боже, який він бридкий... - Будеш погано вчитися - будеш як та дівчинка - Я буду гарно вчитися. Я не хочу бути такою гидкою, як та дівчинка..."? Хто б витримав таке знущання над собою? Якщо людині кажуть, що йому більше не варто жити, бо він з вадою, то ця людина дуже дурна і вона сама не має права на життя!
Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження - духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття - завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб. Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники. Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба. Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб. Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня». 1 дійсно, без хліба не буває смачною иайвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина. Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів. Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гостей, хлібом-сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хліб і сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.
Звичайно, що варто! Те що в когось є якась вада не означає, що вона не має право на життя. Часто, багато людей їх не сприймають тому, що в них є вада з рукою або на обличчі або де-інде. Ніколи не поважав(ла) таких людей. Це гидко, коли людині не подобається інша незнайома йому людина, бо ззовні воне не дуже приваблива. Чому люди ніколи не дивляться на людину як на особистість? Чому людина повина бути приваблива тільки ззовні? А якщо взяти її внутрішній світ? Людина може бути не найкрасивішою на обличчі, але з нею приємно спілкуватись і така людина дуже розумна. Ніколи не слід сміятись з людини в якої є якась вада, неважливо де вона знаходиться. Як би почувалися люди, я кі стороняться людей з вадами, поставити на місце цих людей? Постійно чути зі спини: "Боже, який він бридкий...
- Будеш погано вчитися - будеш як та дівчинка
- Я буду гарно вчитися. Я не хочу бути такою гидкою, як та дівчинка..."? Хто б витримав таке знущання над собою? Якщо людині кажуть, що йому більше не варто жити, бо він з вадою, то ця людина дуже дурна і вона сама не має права на життя!