Одразу вибачаюся, почала писати і трохи занесло і з мініатюрою і з усмішкою. Прибереш те, що не підійде.
Зима у нас, як відомо, останнім часом якась не зимова. Бо лінива стала. Лінується і сніжком притрусити і морозцем обдати. Якась напасть, а не зима. Ні дітям тобі погратися у сніжки, ні дорослим поскиглити, коли ті приходять додому немов сніговики.
Он раніше, - дід розповідав, - ще з кінця жовтня–початку листопада починало падати на голову (раз сніг, раз бурулька – тут як поталанить). А тут на початку грудня щось випало, і нате: наступного дня вже майже нічого нема. Ну хіба що калюжі і тонкий льодок де-не-де. Це щоб веселіше падати було: береш розгін на ковзанці і летиш у калюжу. Якщо по дорозі нікого не зачепиш, то бухнешся, а як зачепиш – бухнетеся обоє. А хто казав, що буде легко?..
«То все від ліні зимової», - каже мій дід. А він на зимах знається. Всю війну пройшов пішки і розповідає, що тепліше за мінус десять зимою не було. «Отоді вона не лінувалася, тоді ого-го! Фріци геть вимерзли – таке робилося. То вона нам так допомагала: їх брала, а нас – ні. Що за зими були! Холодильників не треба було, кашу винесеш на мороз – одразу холодець! Хоч бийся нею… Може воно зараз і краще, тепліше, але тоді якось веселіше було».
А я оце собі думаю, може вона просто втомилася і зараз відпочиває після тих воєнних трудозим?
Трьом друзям Іванкові,Зої та Миколі стало нудно,тому вони вирішили піти на пошуки джерела.Озброївшись лопатами,грабельками та відеречком,вони вирушили до лісу.Ходили,блукали,аж тут Микола на галявині побачив мокру пляму,та покликав своїх друзів.
Всі разом кинулися розгортати каміння та гілки,які були на плямі.Довелося друзям добренько попрацювати та гарно розчистити мокре місце.У ньому заіскрилась чиста вода і почала вибігати срібним струмочком.Діти пишалися тим,що зробили добру справу та наввипередки долонями пили чисту джерельну воду.Коли почало сідати сонце щасливі та стомлені друзі повернулися додому.