Объяснение:
Якщо ж вдатися до невеличкого історичного екскурсу, можна згадати, що у дореволюційні часи гарні манери були обов’язковою рисою освічених верств. „Правила доброго тону” прищеплювалися змалечку, засвоювалися в гімназіях та інститутах шляхетних дівчат. А от після революції нові можновладці „гімназіїв не закінчували”, тож негайно скасували усі ці буржуазні витребеньки як абсолютно непотрібні трудящим масам. Втім, невдовзі совєтська еліта схаменулася і також захотіла чимось відрізнятися від простого люду. І правила доброго тону були знову повернені з небуття, щоправда у дещо зміненій формі „радянського етикету”.
1.За значенням вигуки поділяються на такі групи:
а)сурядності й підрядності
б)модальні, формотворчі, заперечні
в)такі, що виражають почуття, й такі, що передають волевиявлення
г)розповідні й питальні
2.На письмі вигуки виділяються...
а)тире
б)комами й тире одночасно
в)дужками
г)комами або знаком оклику
3.Через дефіс пишуться такі вигуки:
а)алло, овва, геть
б)киць киць, кось кось, ой ой
в)на добраніч, на все добре
г)до побачення, клац, вйо
4.Групи вигуків за походженням розрізняють
а)похідні, непохідні
б)волевиявлення, спонукання
в)емоційні, етикетні
г)первинні, новоутворені
5.Вигук – це службова частина мови, яка
а) вживається для з’єднання слів у реченні;
б) вносить різні додаткові відтінки значення в речення;
в) виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх;
г) виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні.
6. В реченні вигук завжди виступає:
а) головним членом речення;
б) другорядним членом речення;
в) і головним, і другорядним членом речення;
г) не є членом речення.
