П'яте колесо до воза – як торішній сніг.
Грати на нервах – тріпати нерви.
Підвести під монастир – загнати на слизьке.
Сидіти склавши руки – бити байдики.
Крутитися як білка в колесі – крутитися наче курка в решеті.
Між молотом і ковалдою – між двох вогнів.
Бісики пускати – грати очима.
Забивати памороки – забити тяму в голові.
Умиватися слізьми – розсипати кислиці.
Вбиватися в колодочки – зводитися на ноги.
Води не змутить – на голові воду носить і не хлюпне.
Піймати облизня – пошитися у дурні.
Піймати на гарячому – за руку зловити.
Між небом та землею – ні туди ні сюди.
Записати собі на лобі – в тямки вбити.
Замовляти зуби – замилювати очі.
Передати куті меду – перегнути палку.
Межи хатою й коморою заблукати – серед села дороги не знайти.
Закінчивши денні справи, закривши задачник і зошит, поклавши собі на коліна кішку, потягнешся рукою до книги, щоб перенестися в інші світи. Разом з капітанами ти відправишся в невідомі далекі країни, або в печери і підземні озера, або на неіснуючі планети у пошуках пригод, або з водолазами у пошуках Атлантиди.
Книги переносять своїх читачів в найрізноманітніші місця і епохи, недоступні літакам і потягам.
Перед тобою проходять чужі долі, чужі радощі і чуже горе, ти горюєш і радієш разом з героями, занурюючись в чарівні казки або веселу повість. Буває, відкривши книгу десь на середині, вже не можеш відірватися і дочитуєш все до кінця, боячись втратити хоч би рядок.
Закриваються очі і злипаються вії, але ти пливеш по цьому морю рядків : ну ще трохи, ну ось тільки дізнатися б, куди насправді привела Дон Кихота ця дорога? Чи переміг Ахілл Гектора?
Представимо на хвилину, що немає на світі книг : немає Чебурашки, Хоттабича, Незнайка, Гаррі Поттера, Чипполіно, Буратіно. Без них життя відразу стає тьмяним і сірим, нудним і безрадісним.
Про це дуже цікаво написано у Карлоса Руиса Сафона в його фантастичному романі "Тінь вітру" . Батько, згідно традиції, літнім ранком повів свого сина на ім'я Даніель вибрати свою першу книгу на Кладовищі Забутих Книг. Це щось подібне до складу або музею, де зберігаються старі і забуті книги. Вибрана книга уразила Даниеля до глибини душі і визначила його подальшу долю.
Ось чому ми любимо книги - вони відкривають нам шлях в невідоме, відкривають секрети і таємниці, учать мріяти, діляться знаннями про устрій світу. Книга - як корабель, а її сторінки - як вітрила, а ти відправився в кругосвітню подорож в нескінченний світ слів і образів, героїв і негідників, старовини і далекого майбутнього.
Нарешті настав цей чудовий день.Так довго я його чекав,щитав по-календарю дні і ось він настав -мій день народження.Зарання я зробив за запросив моїх друзів,попросив батьків про торт,Який я мрію,щоб був у мене.Я дуже мріяв,щоб моє свято було найкраще серед усіх в моєму класі.
Мої батьки запитали ,яке я хочу ,щоб у мене було свято.Багато шариків,друзів,подарунків.ми вирішили робити моє день народження у домашній обстановці.ГАрно прикрасили дім,запросили клоунів та фокусників.
Якось рано я проснувся і мої батьки,бабуся та дідусь,уввійшли в мої кімнату зі словами:"З днем народження!Вітаємо!"Багато подарунків,а шариків...стільки скільки я мріяв.Я був найщасливішою дитиною у світі.
Коли я прийшов у школу,у мене було таке відчуття ,що про моє свято всі забули.Я уввійшов в клас,де в мене мав бути перший урок,всі мої однакласники були вже там разом з класним керівником вони на весь клас закричали:"З Днем народження".Як мені було приємно...
Ось і настав кінець цього чудового дня,я таак за сумував,але мої бутьки влаштували вечірку,запросивши моїх друзів та одноклассників.Багато подарінків мені подарували і я побачив нарешті довгоочікуваний телефон.Я дуже люблю це свято.