Несмотря на то, что французский климат можно считать умеренным и зима там сравнительно мягкая, она все равно надоедает сыростью и промозглостью. Сердце жаждет весны, а душа художника – тем более! И, кстати, у импрессионистов был особенный повод любоваться весной и без устали живописать ее как время переходное, богатое тонами и полутонами, оттенками быстро меняющегося состояния природы.Впрочем, справедливости ради, стоит отметить, что весна, изображенная Клодом Моне, – та, что уже в самом разгаре. Зимой здесь, как говорится, и не “пахнет”. Скорее, все живет предвкушением лета: небо выше, солнце ярче, деревья во всю зеленеют, и двое пришли не то на прогулку, не то на пикник. О весне свидетельствует крайне неустойчивая погода: дует сильнейший ветер. Он пригибает к земле молодую, свежую траву и даже деревья, молодые березки, норовит согнуть почти в дугу.
Художнику удается передать почти физиологическое ощущение бешеных порывов ветра.
Объяснение:
Відповідь:
1. Складним із різними видами зв’язку є речення:
А) [Вітер підганяв їх на снігових белебнях], але (як тільки вони скочувались у яр), [Сіроманцеві доводилося похекати та попріти].
(сурядним і підрядним)
2. Складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком:
Б) [Мати, (що якраз готувала сніданок), мимоволі задивилась на ранкове світило]: [нічого кращого в світі немає за схід сонця]!
3. Складним із безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком є речення:
Б) [За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами], і [той, (хто тяг воду), довго крутив корбу]: [колодязь був глибокий].
4. Чотири частини має складне речення:
Б) [В темряві подеколи траплялись ягоди], [вони проходили мимо дивною сповільненою ходою], і [їм здавалося], (що вони ступали по дні великої прозорої річки).
5. Правильно розставлено розділові знаки в реченні:
А) Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.
6. Складне речення, побудоване за схемою: [ ], й [ ], ( ).
Б) [Я слухав рідну пісню, рідну мову], й [вона лилась струмком], (у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи).
Детальніше - на -
Пояснення:
1. Людина і природа.
2. Стихійні лиха.
3. Любіть природу!
Багато століть тому, людина цілком залежала від природи. Вона була безпорадною перед сильною зливою, пожежами лісів, виверженнями вулканів…
Але вона жила в єдності з природою. Вона була вдячною за їжу, що давав оточуючий світ, та за придатні умови для існування. Людина була чутливіша для природних ритмів, адже їй це допомагало вижити та пристосуватися до можливих природних змін.
Сьогодні здається, що людина нарешті перестала залежати від природі. Ми починаємо вірити в ілюзію, що нібито ми самі по собі, окремо від неї, що ми підкорили її, поставили собі на службу. Цьому здебільшого сприяє технічний прогрес. Ми навчилися створювати геніальні механізми, модифікувати їжу з незрозуміло чого, ми влізли навіть у ДНК людини та програмуємо її генетичний код, ми навчилися створювати дітей «під заказ» - з пробірки. Та чи це дає нам привід для гордості?
Насправді ми залишилися на рівні доісторичних людей, з однією різницею, що майже остаточно втратили зв'язок з природою. Ми також безпорадні перед обличчям стихійних лих. Проти цунамі, потужних землетрусів або торнадо безсилі усі наші наукові розробки. Ми в змозі лише приблизно передбачити час катастрофи, але не знешкодити її. Вулкани, що вивергаються й сьогодні,і також не питають для цього дозволу. А ми тільки й встигаємо евакуювати наступну порцію жителів небезпечних регіонів.
Можливо, пора забути про свою надуману велич, відволіктися від своїх новомодних гаджетів та повернутися обличчям до Землі, природи та нарешті усвідомити, що ми є одним цілим. Ми пов’язані глибше, ніж можемо собі уявити. Ми маємо шанувати її, берегти та любити. Можливо тоді, і самі нарешті зможемо еволюціонувати як вид.