Під час уроку вчитель випадково зачепив портфель одного з десятикласників (портфель стояв на парті), з нього висипались зошити, книжки, касети, дискети іть написати діалог на 40 реплік будьласка
-Михайло Володимирович, вы зачепили мiй портфель! -Вибач , Петро,я не навмисно. -Я бачу , але тепер справжнiй безлад! -Нiчого... я до тобi! -чим саме? -я заберу твои речi. -Дякую , цього не варто. -Чому? Я вмiю вирiшувати проблеми. -Добре ,дякую! -Не дякуй ,ми ще не вирiшили це. -пусте, я дороблю! -О, я бачу , ты любишь читати? -так, але це не iсторiя,не ваше.. -а що саме? -це .. секрет! -Бачу , що серьезно. -Так , це епоха романтизму, i це складна рiч.. -Краще бы так на лiтературi казав! -нi,там мене розумiють. -чому? -в мене власна , неповторна думка! -бачу ,до ти хлопець серйозний ,чесний. -в цьому э трiшки правди! -I Касети в тебе цiкавi, не мультфiльми. -так, з них я вирiс. -не треба ставати дорослим, будь тим, Ким э, час швидко пройде! -я не тороплюсь! -дивись , згадаэш мои слова! -добре , до э такий вчитель як ви! -добре , що мене розумiють учнi! -це головне! - й справдi! добре , що я вивчився на вчителя, хоч i не твого улюбленого предмету! - i обрали нашу школу! -Авжеж, сама доля звела. -Хоч я i не люблю вашi уроки , але з пошаною вiдносюсь до вас! -Радий це чути. -Обiцяю, що буду ставитись до вас краще. -Я в свою чергу також!
Художній: Над чорною землею прокинувся свiт. Не ясним, сонячним оком глянув вiн на неï пiсля похмуроï дощовоï ночi, а повiяв туманом, дихнув важкою парою. Закурилася земля, задимiла; пiшов дощ, дрiбний та тихий, мов крiзь сито засiяв; стрепенулися темнi лiси i, розправляючись, пiдставляли своє загорiле листя пiд дрiбнi дощовi краплi; зрадiла зелена трава i пiдняла своï гострi листочки вгору (Панас Мирний). Науковий: Дріт покритий ізоляцією у вигляді тонкого шару окалин, тому витки дроту ізольовані один від одного. Над обмоткою розміщений металевий стержень, по якому може переміщатися повзун. Повзун своїми контактами притиснутий до витків обмотки. Від тертя повзуна об витки шар окалини під контактами повзуна стирається, й електричний струм у колі проходить від витків дроту до повзуна. А через нього — в стержень, який має на кінці затискач».
Настала осінь. На деревах пожовкли листочки. Скоро вони почнуть падати на землю.
Вчора ми гуляли з мамою осіннім парком. Там сонячно та тихо. Птахи вже не співають. Вони готуються відлітати у теплі краї.
Варіант 2
Першого осіннього дня ми пішли до школи. Стоять погожі днини. Кожен день я повертаюся зі школи та радію осінньому сонечку.
Скоро підуть осінні дощі. Стане холодно. Зараз на деревах листя золотавого кольору. Але скоро вонаj пожухне та опаде.
Варіант 3
Золота осінь розфарбувала в різні кольори дерева та кущі. Це жовтий, червоний, бордовий. І зелений колір теж залишився з літа. Я люблю гуляти в сонячні осінні дні.
Вранці вже холодно. Увечері теж можна змерзнути без теплої куртки. Дні стають коротшими.
Варіант 4
Подув осінній вітер. Пішли холодні дощі. Тепер сонечко надовго ховається від нас за хмарами. А коли виходить , то гріє слабенько.
Вечір настає все швидше. Я помічаю це кожного дня. Довгі осінні вечори я проводжу вдома з родиною.
Варіант 5
Холодна осінь за вікном. По віконному склу нескінченно стікають краплі дощу. Небо сіре та низьке. Цілими днями майже немає сонячного світла.
Іноді погода поліпшується. Тоді виходить сонце. Краплі дощу переливаються на жовтому осінньому листі.
Варіант 6
Восени зграї птахів сидять на проводах. Вони збираються летіти у теплі краї. Адже настали холоди. На вулиці хмарно та понуро.
Я бажаю перелітним птахам щасливої дороги. Нехай вони долетять до тепла та сонця. А я поспішаю зі школи додому. Там світло та затишно, коли на вулиці йде дощ.
-Вибач , Петро,я не навмисно.
-Я бачу , але тепер справжнiй безлад!
-Нiчого... я до тобi!
-чим саме?
-я заберу твои речi.
-Дякую , цього не варто.
-Чому? Я вмiю вирiшувати проблеми.
-Добре ,дякую!
-Не дякуй ,ми ще не вирiшили це.
-пусте, я дороблю!
-О, я бачу , ты любишь читати?
-так, але це не iсторiя,не ваше..
-а що саме?
-це .. секрет!
-Бачу , що серьезно.
-Так , це епоха романтизму, i це складна рiч..
-Краще бы так на лiтературi казав!
-нi,там мене розумiють.
-чому?
-в мене власна , неповторна думка!
-бачу ,до ти хлопець серйозний ,чесний.
-в цьому э трiшки правди!
-I Касети в тебе цiкавi, не мультфiльми.
-так, з них я вирiс.
-не треба ставати дорослим, будь тим, Ким э, час швидко пройде!
-я не тороплюсь!
-дивись , згадаэш мои слова!
-добре , до э такий вчитель як ви!
-добре , що мене розумiють учнi!
-це головне!
- й справдi! добре , що я вивчився на вчителя, хоч i не твого улюбленого предмету!
- i обрали нашу школу!
-Авжеж, сама доля звела.
-Хоч я i не люблю вашi уроки , але з пошаною вiдносюсь до вас!
-Радий це чути.
-Обiцяю, що буду ставитись до вас краще.
-Я в свою чергу також!