За легендою, наведеною давньогрецьким істориком Плутархом (I—II ст. н. е.), фрігійці дослухалися поради оракула. Відтак обрали царем першого, хто зустрівся з возом біля храму Зевса. Це був простий хлібороб Гордій. На пам'ять про своє несподіване звеличення Гордій поставив у храмі Зевса свій віз, прив'язавши ярмо до нього дуже заплутаним вузлом.
Відомий давньогрецький полководець Александр Македонський дізнався про пророцтво оракула («той, хто розплутає гордіїв вузол, стане володарем усієї Азії»). Отож довго не міркував, а розрубав вузол мечем.
Багато хто тепер і не пам'ятає давньогрецької легенди, а ось вислів з неї — гордіїв вузол — живе й досі… Наприклад, в Інтернеті часто пишуть про затори на дорогах, про те, що на вулицях стоять кілометрові черги машин і що доїхати вчасно, скажімо, до вокзалу просто неможливо. От і кажуть, що давно пора розрубати цей гордіїв вузол, тобто розв'язати цю транспортну проблему.
У тисяча дев’ятсот п’ятдесят сьомому році ракета вивела на орбіту штучний супутник Землі. Це стало першим необхідним кроком в освоєнні космічного простору. Без ракети-носія не могло бути й мови про космічні польоти.
На чолі великої справи стояв керівник, який вірив у реальність таких польотів у той час, коли багато хто вважав їх фантастикою. Цим керівником був головний конструктор, академік, українець Сергій Корольов.
Працювати з Корольовим було важко, але цікаво. Підвищена вимогливість, стислі терміни завершення завдань, новизна, яка приховувала не лише приємні несподіванки, - усе це змушувало тих, хто з ним працював, постійно перебувати в стані нервового напруження.
Проте всі ці труднощі, незручності, а інколи й серйозні неприємності видавалися мізерними порівняно із захопливо цікавою роботою. Однією з причин постійного інтересу до роботи була її новизна. Корольов не любив спокійного життя, не любив повторюватися. Розробляючи якусь нову конструкцію, пройшовши виснажливий шлях пошуків, нарешті надавши конструкції потрібного ступеня завершеності, він начебто втрачав інтерес до теми. Часто свої досягнення «дарував» спорідненому колективу, причому навіть переводив своїх колег у нову групу конструкторів. Це свідчило про масштабність його поглядів і невичерпну творчість.
Попри велику щедрість Сергій Корольов нікому не передавав тематики, пов’язаної з пілотуванням польотів. Мабуть, неабияка роль у цьому належала його юнацькій мрії - літати на планерах, а потім на ракетному апараті. Тому й не дивно, що всю інформацію про космонавтів він відстежував сам і контролював дуже ретельно.
Відбір і підготовка перших космонавтів проводилися паралельно з удосконаленням кораблів. Так само як не було ніякого досвіду створення космічних кораблів, був відсутній і досвід підготовки космонавтів. Що очікувало людину в космічному просторі? Достеменно було відомо, що вона опиниться в невагомості, що під час підйому та спуску на неї будуть впливати великі перевантаження, що корабель перебуватиме під дією космічного випромінювання. Як вплине космічний політ на психіку людини? На ці запитання ніхто не міг відповісти.
Було приємно відчувати, що космічні рейси перекреслили песимістичні прогнози деяких учених, згідно з якими людина більше доби не зможе існувати в космосі, а тривала невагомість може стати бар’єром для його освоєння.
Космонавтика розширила обрії наших знань, стимулювала розвиток багатьох галузей науки й техніки. Земляни завжди будуть із вдячністю пам’ятати імена людей, які відкрили нову сферу людської діяльності. У цьому сузір’ї імен одне з найяскравіших - ім’я нашого співвітчизника - авіаконструктора Сергія Корольова (Із журналу).
(ВРОДЕ ОНО)
