Мова це доля нашого народу. Тому що без мови ми б не змогли завоювати нашу країну. Мова доля народу тому що люди (Українці) самі її придумали кожне слово.
Чому я пишаюся своїм товаришем Є у мене товариш, яким я дуже пишаюся - це мій друг Андрій. Ми дружимо з дитинства, і навіть коли сім'я Андрія переїхала до сусіднього району, це не зашкодило нашій дружбі. Ми продовжували бачитися і багато спілкувалися по телефону та Скайпу. Андрій - вірний друг, і завжди готовий доказати це своїми вчинками. Наприклад, коли рік тому я попав до лікарні, він відразу прийшов до мене, як тільки довідався про це. Він навіть пропустив два дні у школі, тому що був біля мене - допомагав, підтримував та підбадьорював. Мої батьки не могли бути біля мене весь час, бо їм було потрібно було ходити на роботу. Тому Андрій дуже допоміг їм, коли сидів біля мене у той час, коли я дуже погано себе почував. Мабуть, дякуючи його підтримці мені скоро стало краще і я почав одужувати. Андрій мав певні проблеми у школі, бо пропустив уроки, але він сказав, що не жалкує і взагалі "це дрібниці". Але я знаю, що його у школі дуже сварили за прогули і навіть викликали до завуча. Тому я пишаюся Андрієм, бо він заради мене отримав проблеми, але все одно мені допоміг. Я дуже радий, що в мене є такий друг.
Український народ має надзвичайно глибоку культуру, яка, безумовно, прямо відображається в життя практично кожного українця без винятку. Наша культура має безліч проявів різного характеру, але найбільш ключовими з них є звичаї і традиції українського суспільства. Безліч українських сімей свято дотримуються численні традиції та звичаї суспільства, народу, що, безумовно, позначається на їх житті. Моя сім’я не є винятком у цьому питанні – ми точно так само, як і багато інші українські сім’ї, прагнемо включати дотримання всіх традицій і звичаїв в наше повсякденне життя. Насамперед, хотілося б виділити традицію, яка мені видається найбільш важливою у всьому нашому суспільстві. Вона полягає в належній повазі до старості і до літніх людей. Я вважаю, що ця традиція дуже важлива для всього українського суспільства, адже літні люди є найбільш мудрими, заслуженими і такими, які заслуговують глибокої поваги. Втім, не варто забувати і те, що люди старшого покоління потребують нашої підтримки – через свою старість вони не завжди можуть займатися всім тим, що їм потрібно. Крім того, в нашій країні злочинно низькі пенсії, через що люди похилого віку потребують і фінансової підтримки. Ми в нашій родині допомагаємо людям похилого віку, бабусям і дідусям, як тільки можемо – ми даємо їм необхідну увагу, а також підтримуємо їх фінансово, якщо в цьому виникає реальна необхідність. Що стосується інших звичаїв і традицій нашого суспільства, то ми теж дотримуємося їх у нашій родині. Наприклад, існує традиція щедрувати напередодні Старого нового року. І якщо я, як дитина, ходжу щедрувати з іншими дітьми в гості до родичів і навіть до чужих людей, то мої батьки ніколи і ні за що не відмовляють іншим дітям, які приходять до нас з такою благородною метою. Крім цього, ми намагаємося дотримуватися і деяких інших традицій нашого народу – як можна частіше носити відповідний одяг, вишиванки тощо. У нашого народу є величезна кількість традиція і звичаїв. Звичайно, сучасний світ стає глобальним, а між народами і націями межі практично стираються. Тим не менш, всі чудово розуміють, наскільки важливо зберігати свою національну ідентичність і самобутність. Наша сім’ї намагається слідувати традиціям і звичаям нашого народу. Однак ми прагнемо робити це так, щоб приносити якомога більше користі близьким людям. Саме з цієї причини ключова українська традиція, яка панує в нашій сім’ї, це повага до старості й до наших літніх родичів.
