Настала осінь. Сонце гріє ще майже по-літньому, прагнучи віддати останнє нерозтрачене тепло. На блакитному і чистому небі ще майже немає хмар. Тільки вітер став більш холодним і різким, нагадуючи про те, що на дворі вже вересень місяць. Серед яскравої зелені помітні перші провісники осені: жовті і червоні листя. Скоро вони опаде з дерев і покриють собою всі дороги і доріжки.Птахи вже починають збиратися в зграї, готуються до тривалого перельоту в теплі краї. Ще чується звідусіль їх веселий гомін, щебетання, які незабаром вщухнуть до нової весни. Ще не почався сезон затяжних і бурхливих злив, однак небо вже зрідка хмуриться. Іноді на землю проливається дощ, але калюжі висихають тут же під останніми ласкавими променями сонця.Вранці стає холодніше. Небо в цей час дивно прозоре, чисте і високе. Здається, ніби усилившийся вітер розігнав всі хмари, розметав їх по далеких куточках, щоб ніщо не заважало сонця дарувати нам своє тепло. Поряд з червоним листям червоніють і ягоди. Всі чагарники ніби спеціально прикрасити до початку осені. Ягоди різних розмірів тихенько погойдуються, привертаючи уваги птахів і маленьких звірків, які роблять запаси на зиму. У повітрі стоїть особливий осінній аромат: запах свіжоскошеної трави, нагрітої за літо землі і стиглих яблук.Природа одягається в яскраві осінні фарби, прагнучи покрасуватися перед приходом чорно-білої зими. Це схоже на прощальний карнавал, де золота осінь прагне показати всю свою красу. Швидкість і різкість спекотного літа йдуть, поступаючись місцем поважності і неквапливості, що більше відповідає нинішньому часу року. Навіть докучливі комахи, раніше практично невловимі, тепер починають впадати в сплячку. Їх рухи, повільні і сонні, не дають забути про те, що осінь вже на порозі.Але, перш ніж остаточно похолодає і зблякнуть яскраві фарби, належить ще порадіти останній привіт від теплої пори року: бабиного літа. Ця межа між літом і восени по-особливому яскрава і помітна. Вона наче всотала в себе найбільш яскраві і теплі фарби, поєднала тепло і яскравість літа з повільністю і затишком осені. У цей час можна насолодитися останнім теплом і, під променями вже похолодевшие, але все ще теплого сонечка, помріяти про майбутнє спекотне літо.
Жили на одній березі дві пташки-сусідки. Одна з них - Сорока, вважала себе великою панею, ходила лише у капелюшках, була дуже заможною і не мала дітей. Інша - Горобчиха. Ця була скромною, одягалася сіренько, у неї була купа галасливих діточок-гороб*ят, які завжди хотіли їсти. Сорока завжди вихвалялася своїм розумом і багатствами. На ринку вона завжди купувала лише найдорожчі делікатеси. А Горобчиха була тихенькою, мовчазною, бо завжди мала один клопіт - як прогодувати своє сімейство. Тому й на базарі вона купувала лише хліб та дешевий сир. Одного разу зустрілися сусідки по дорозі на ринок та й пішли поряд. Аж раптом бачать - лежить на стежці два камінці. Один - блискучий, аж сяє на сонечку. А інший - тьмяний, сіреньки. От Сорока, будучи хитрою, відразу схопила блискучий, та й каже - цей діамант не для тебе, сірої мишки, тобі вистарчить і камінця. Та й гордо пішла геть. А бідна Горобчиха зітхнула тяжко, підняла камінець, та й думає: " Ну хоч діткам принесу гратися". Але взяла та й потерла камінь. І раптом камінь засяяв. Під шаром пилу виявився справжній діамант. Горобчиха занесла його на базар, продала та й стала жити зі своїми дітками у достатку. А що ж Сорока? Вона всім вихвалялася, що це справжній діамант. Але одного разу побачив цей камінець Грак-ювелір, та й посміявся з пихатої Сороки. Це виявився звичайнісінький шматок скла. Ось така історія. Не все те золото, що блищить.
Колос - підмет
До землі - додаток.
Гнеться - присудок.
Порожній - означення
До гори - додаток.
Дереться - присудок.
Речення просте, двоскладне, поширене, неускладнене, повне.