«Хліб — усьому голова, — так кажуть у нас. Хлібом клянуться, як ім’ям матері, Батьківщини. Тому що хліб — це життя, він вічний, як мати, як Батьківщина. Людина вирощує хліб. А хліб вирощує людину. Виховує і перевіряє її на зрілість та мужність. І це також вічне, як світ. Хліб не можна замінити нічим. Старі люди люблять казати; «Хліб — це святе». Мабуть, тому, що були на їхньому віці роки, коли було слово «хліб», але не було самого хліба. І ще, мабуть для того, щоб ми, виходячи в світ, раз і назавжди прониклися трепетом до тих рук, що виростили та випекли цей високий та м’який хліб. Він може навчити всіх нас шанувати працю та мирне безхмарне небо над головою. Хліб — це багатство нашої країни. І його треба берегти і шанувати. Адже так приємно бачити на своєму столі високу, запашну паляницю. В хорошій родині хліб ніколи не буде черствіти. Але є люди, які не поважають хліб, викидають його, коли він зачерствіє. Вони не поважають той довгий шлях, який пройшов хліб, перш, ніж потрапити до столу, ту тяжку працю, що вкладена в нього, саму людину. Тож бережіть хліб — мірило нашої вихованості, опору нашої духовності.
Тесей і Аріадна Читаючи про Стародавню Грецію, я натрапила на дуже зворушливий міф про афінського царевича Тесея. Герой поїхав на острів Крит разом із юнаками й дівчатами, яких призначили в жертву чудовиську Мінотавру - володарю Лабіринту. На Криті в Тесея закохалася царівна Аріадна. Вона подарувала коханому клубок ниток і порадила один кінець прив'язати за кільце в стіні. Заглиблюючись у мережу коридорів, Тесей розмотував нитку. У нетрях Лабіринту герой убив Мінотавра і, керуючись ниткою Apia-дни, знайшов вихід з Лабіринту. Відтоді фразеологізм «нитка Аріадни» означає правильний напрямок, допомагає знайти правильний шлях за будь-яких обставин. Таке зійде ?
