ответ:
україна — це історія народу, який багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. це її славні лицарі: петро сагайдачний, іван сірко, богдан хмельницький, іван мазепа, устим кармелюк, які віддали своє життя за щастя народу. це відомі всьому світові діячі української культури: т. шевченко, і. франко, леся українка, м. коцюбинський, о. гончар, м. лисенко, м. заньковецька та багато інших.
нашу рідну землю, що нарешті здобула свою незалежність і будує державу, ми, молоде покоління, маємо берегти й любити, як писав в. сосюра:
любіть україну у сні й наяву,
вишневу свою україну,
красу її вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
слід зробити все, щоб примножити багатства й красу рідної землі, працювати для зростання добробуту своєї вітчизни.
сьогодні україна починає утверджуватися серед цивілізованих країн європи. я переконаний, що вона стане на одному рівні з цими країнами, що наш народ нарешті здобуде омріяне щастя і добробут.
так хочеться, щоб рівень життя нашого народу дорівнював рівневі розвитку української культури, літератури. тут ми маємо найбільший скарб. наші митці, будучи справжніми синами й дочками україни, уславлювали рідну мову, у якій відобразилась уся історія народу, все його життя.
силу й натхнення письменники й поети завжди черпали в українського народу, у якого вони не переставали вчитися:
мудріших, ніж народ, учителів;
у нього кожне слово — це перлина.
объяснение:
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
ответ: хз
объяснение: хз