І,мабуть,над усе до загину треба віри людині в людину. Світ отой напівзабутий,здається,нині зітканим з туману. А мені,будь ласка,бубликів в’язку. Я мислю - отже існую. У калині,кажуть,живе материнська любов і мудрість. Буває,часом сліпну від краси.
ІІ. Перепишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки.
Рости,моя пташко,мій маковий цвіте,розвивайся,поки твоє серце не розбите . Пусти мене,мій батеньку,на гори,де ряст весняний золотом жаріє. Спи,дитятко,сном міцним. Ой,не ходи,Грицю, та на вечорниці. Васильки у полі.васильки у полі,і у тебе, мила,васильки з-під вій. Де ти бродиш,моя доле?
- Доброго ранку, Віко.
- Дорого, Дмитро! Що нового?
- Вчора ввечері прочитав одну кіноповість О.Довженка "Зачарована Десна" . Ти щось чула про неї?
- О, так, мені сподобався цей твір. Він з одного боку доволі кумедний, а з іншого - освітлює такі філософські теми...
- А тобі хто більше сподобався - дід Семен чи батько Сашка?
- Навіть не знаю, воно мені однаково симпатизують. Проте я не зовсім зрозуміла, чому діда порівнюють з Богом - це так дивно.
- Ну, розповідь йдеться від маленького Сашка, а діти своїх батьків або близьких вважають майже за богів. Тому таке порівняння доволі логічно.
- Знаешь, так, це має значення. Мені не дуже сподобались усі ці Біблейські мотиви, а ось спогади Сашка були такі безтурботні та дитячі.
- Так, мені вони теж сподобались. Ну добре, я вже запізнююсь. Бувай!
- До побачення!