Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.
У мене дуже велика і дружна сім’я – мама, тато, я і бабусі з дідусями. У нашій родині за весь час склалася безліч традицій, який щоразу допомагають нам стати ще дружніше і щасливіше.
Однією з таких традицій – є спільна вечеря по суботах, на який збирається вся-вся наша сім’я у повному складі. Для цієї вечері завжди виставляється стіл в центр кухні, навколо якого ми всі сідаємо, їмо смачну домашню їжу, яку готуємо ми з мамою і ділимося всім, що сталося у кожного з нас за цей час. Це дуже теплі сімейні моменти, коли кожен може поділитися своїми проблемами і почути слова підтримки, а якщо у когось сталося щось хороше, то вся сім’я обов’язково порадіє разом з ним.
У мене дуже велика і дружна сім’я – мама, тато, я і бабусі з дідусями. У нашій родині за весь час склалася безліч традицій, який щоразу допомагають нам стати ще дружніше і щасливіше.
Однією з таких традицій – є спільна вечеря по суботах, на який збирається вся-вся наша сім’я у повному складі. Для цієї вечері завжди виставляється стіл в центр кухні, навколо якого ми всі сідаємо, їмо смачну домашню їжу, яку готуємо ми з мамою і ділимося всім, що сталося у кожного з нас за цей час. Це дуже теплі сімейні моменти, коли кожен може поділитися своїми проблемами і почути слова підтримки, а якщо у когось сталося щось хороше, то вся сім’я обов’язково порадіє разом з ним.