М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
maks7221
maks7221
07.08.2020 08:21 •  Українська мова

Іть написати твір 6-7 речень як я змінююсь звіком.

👇
Ответ:
Samuel11
Samuel11
07.08.2020
Я зараз знаходжуся в тому віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже і не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як складеться моє життя, але і у футбол, і в баскетбол я із задоволенням пограю, забуваючи, що зростом майже наздогнав батька. Іноді мені страшенно не хочеться дорослішати. Я розумію, що поки батьки піклуються про мене, я — вільний. Моя претензія на самостійність все ж таки більше дитяча. Мені жахливо шкода бачити утомлену маму і отця, що постійно затримується на роботі. І я думаю: невже для цього я росту, для втоми, вічної гонки за кимось і чимось. І у мене колись буде сім'я, і я так само, як і мої батьки, з легкою приреченістю виконуватиму свій обов'язок перед близькими. Я розумію, що це неминуче, я — створення природи зі своєю біологічною програмою. Моє завдання — рости і вчитися. Потім навчати і вирощувати своїх дітей. Я поки не знаю, ким я буду! Принаймні мама іноді називає мене телепнем і шибеником. А чому? Тому що я люблю малювати, і весь час витрачаю на це заняття? Може, я стану мультиплікатором і будуть у мене мультфільми не гірше, ніж у Гарі Бардіна або Уолта Діснея! А якщо я стану двірником, то що поганого в цій професії? Коли вулиці брудні, чомусь всі згадують про двірників, а коли виблискують чистотою — це професія непомітно опускається в розряд невдалих. Чому? Адже робота їх дуже цінна і потрібна. Дорослі, як мені здасться, багато придумали собі проблем, яких би можна було уникнути. Вони залежні від чужої думки, заздрості, стороннього втручання в їх проблеми їм потрібно бути трохи вільніше і незалежніше. Може, я і не маю рації, підросту, занурюся в світ соціальних умовностей і стану «сірою мишкою». Але я прагнутиму відстоювати свою точку зору завжди, відступати можуть слабкі і бездарні. Хоча про бездарність теж можна посперечатися! Дивлюся на своїх однокласників і думаю, ну звідки у двієчника Іллі Теплова така тяга до фотографії? Він скрізь ходить з фотоапаратом і кадрі вибирає цікаві та дуже вдалі. А Мишко Рясний! «Тоне» в англійській мові, а електропроводку знає, як свої п'ять пальців! Наталка Ягідна — стриже всіх охочих і робить такі зачіски, що позаздрять голлівудські зірки. У нас немає в класі тієї «сірості», яка з'являється в житті. Всі цікаві і здатні. Я не можу заглянути в майбутнє і сказати, що там буде: радість, печаль, туга, турботи? Але упевнений, що батьки і мої, і друзів теж про щось мріяли, щось зробили в житті, адже є ми, які їх любимо. У мене є величезне бажання затриматися в своєму віці, накопичити більше позитивних емоцій, щоб до кінця мого життя їх вистачило не тільки на мене.
4,5(11 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Anastasiz02
Anastasiz02
07.08.2020
Як часто ми чуємо: «Не гай часу». Але чи замислюється хтось із нас над тим, як важливо берегти кожну хвилинку? Там щось не встиг, туди запізнився — і цю мить уже не повернеш. Йдеться не про те, що все своє життя потрібно розписати за секундами та суворо дотримуватися цього графіка. Просто важли­во намагатися усвідомити, що кожний день, кожна мить може змі­нити життя. Ми не безсмертні, тож коли-небудь нас не стане, і хто знає, коли саме це трапиться. А що ми встигли зробити гарного, який залишимо по собі слід? Може, когось образили й так і не виба­чилися, не нагодували бездомну кішку чи постійно лаялися з бать­ками? Я вважаю, що все своє життя треба поспішати творити добро. І це не обов’язково мають бути великі діяння. Можна до мамі прибрати квартиру чи приготувати сніданок, отримати в школі ви­соку оцінку, зробити годівницю для пташок або шпаківню — було би бажання. Як часто ми жалкуємо, що не можна повернути час. У кожного з нас є в житті моменти, які б хотілося проживати знову й знову. Це хвилини радості, щастя, тріумфу, перемоги. І так само існують ситу­ації, які хочеться виправити: коли образив близьку людину, не при­йшов на до посварився з кращим другом чи видав комусь довірену тобі таємницю. Не гаяти часу дуже важливо, бо треба встигнути стільки всього зробити та спробувати: знайти вірних друзів, отримати освіту, обра­ти професію, побачити світ, прочитати безліч цікавих книжок. Є така народна мудрість: за своє життя необхідно посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. Отже, життя не повинно проходи­ти повз людину, треба брати в ньому якнайактивнішу участь. Мені здається, що дуже важливо поставити собі мету й іти до неї, не лінуватися. Коли людина знає, до чого вона прагне, вона буде більш уважно, обачно ставитися до свого часу.
4,8(48 оценок)
Ответ:

попелом неволі.

2.Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру.

3.Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав.

4.Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми.

5.На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі...

Подробнее - на -

4,6(73 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ