Ще вчора світ здавався замурзаним, незатишним і брудним. Він немов був намальований грубими сірими мазками. Вночі вирувала буря, разом з вітром з міста злетів весь бруд і кіптява. А зі світанком місто стало зовсім іншим - ошатним, білим і пухнастим. Візерунчасті і легкі сніжинки іскряться, кружляють, танцюють в морозному повітрі. На місто повільно і велично опускається сама красуня-зима в своєму білосніжному уборі. Вона роздає білий одяг всім бажаючим. І ось вже напнула білу хустку стара церква на пагорбі, причепурилися в білі хутра ялинки в парках і яблуні в садах, перлами прикрасилися берізки. Весь світ став трохи чарівнішим, пахнучи розрізаним кавуном. У такі дні самому хочеться стати іншим - білим, м'яким і пухнастим.
Я вважаю, що бути відомим -- це великий тягар, який зобов"язує, стримано себе вести, не розмовляти з кожним, піклуватися про свій імідж))