Майже сімдесят років минуло відтоді, як закінчилася одна з найстрашніших воєн в історії людства — Друга світова війна. Але кожен раз гортаючи сторінки книг про війну, ми занурюємося в атмосферу людських страждань, болю й жаху. Цього не можна уникнути і залишитися байдужим тут теж не можна.Оповідання М. Шолохова «Доля людини» — один з таких творів. Головний герой — Андрій Соколов розповідає випадковому зустрічному історію свого життя. Він іще не почав говорити, а ми вже знаємо, навіть не знаємо, а відчуваємо, що розповідь ця буде важкою. Та й не може вона бути іншою в людини, «очі» якої, «немов присипані попелом, сповнені такою непереборною смертною тугою, що в них важко дивитися». Андрій з дитинства був самотній: батьки його та сестричка померли від голоду. Зустріч з Іриною стала для нього подарунком долі. Ірина, яка сама виросла в дитбудинку, зрозуміла й обігріла парубка. Усе в їхньому житті складалося так, як мріяли.
В нашому житті кожен намагається крокувати власною стежиною!Адже,у сучасному світі багато розчарувань,з якими найчастіше стикається молодь.Для того ,щоб не покинути свій вірний шлях,ми повині мати велику силу волі,виробити в собі сильний характер,не зупинятися перед труднощами,не боятися перешкод,а вперто крокувати стежиною до своєї мети,кувати так би мовити своє щастя!І я мабуть,візьму в самостійну дорогу девіз життя Франка:"Працювать,працювать,працювать..."Адже саме праця формує і виде нас на правильний шлях. Я зможу довести тим,хто в мене не вірить ,що у житті я досягну успіхів і стану щасливою людиною крокуючи власною стежиною!
Пропозиції товаришів Шевчук Сергія та Сироти Віктора були прийняті