Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.
Однак найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова – його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію. Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Народ без мови не існує, отже, плека¬ючи рідну мову, ми зберігаємо душу свого народу.
Від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди, українці розвивали народну й літературну мови. Адже вільне, творче слово – це душа народу. Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію
Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше – перший крик немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній зойк прощання людини зі світом, дзвінкий сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, тугу чумаки в далекій дорозі і розпач кріпака на важкій підневільній праці, радість творчої праці та побратимської вірності і розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золото пшеничних ланів, багрянець світанкових заграв і срібло перлистих рос, могутність бурхливого Дніпра і плин тихого Дунаю, міць столітніх дубів, що символізують силу української нації, і тихий шепіт шовкових трав, гіркоту поневірянь на чужині і від чуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.
Мова дається одвіку й довіку, це – спадкоємність не лише в межах роду, а й цілого народу. Українська мова – це святі скрижалі нашої нації, тому її слід берегти, пишатися нею, завжди пам’ятаючи про її значення, про її рятівну, цілющу, відроджуючу силу
1. Соловейку, заспівай, благаю, у твоїх піснях є згадка про країну рідну, милу.
2. Що з тобою, соловейку, чом ти не літаєш?
3. Як тобі в неволі жити, соловейку?
1. Мій рідний краю, як ти без мене?
2. Чому так добре на душі, мій рідний краю, коли я згадую про тебе?
3. Хоч однісіньку б мені звісточку від тебе отримати, мій рідний краю.
1. Шановна громадо, сьогодні ми повинні розглянути важливе питання.
2. Ми повинні вирішити що з ним робити, шановно громадо, майте наувазі, від нас зараз залежить доля людини.
3. Що ви скажете на це, шановна громадо?
1. Любі друзі, дозвольте розпочати наш концерт.
2. Я, любі друзі, дуже радий що ви прийшли до нас сьогодні.
3. Чи подобається вам у нас, мої любі друзі?
Ось тримай я тобі з кожним словом по 3 речення й згрупувала їх, ну думаю розберешся)
кут - [кут]
рід - [р'ід]
міст - [м'іст]
щось - [шчос']