Объяснение:
-Привіт , давно не бачились , як там життя?
-О, привіт! Все добре, ось тільки цього року закінчив інститут. А ти як , чим по життю займаєшся?
-Я програміст. Доволі цікава робота , ніколи не буду жаліти про те , що вивчився на цю професію
-Вау , круто. А я от на юриста вивчився.
-І як?
-Також все круто! Навчання було круте , вчителі приємні. Одні хороші враження!
-Юрист це також хороша робота. Будеш працювати по професії?
-Звичайно. Не напрасно ж вчився
-Молодець.
Гудок...
-Ой , вибач , мені дзвонять по роботі , мушу йти. Бувай, було приємно поговорити!
-До зустрічі!
По-справжньому щасливі люди завжди успішні. Але щастя, успіх не з’являються в них просто так, вони важко працюють для того, щоб його здобути. Іноді життя вимагає від таких людей дуже серйозних змін, і в них вистачає хоробрості здійснити ці зміни, бо вони знають: усе на краще.
Старші часто повторюють, що всі ми самі будуємо своє життя, усі ми — керманичі своєї долі. Але для того, щоб будувати, треба мати сміливість, треба, як то кажуть, не пливти за течією, а боротися з нею, підкорювати її своїм потребам. Завдяки сміливості вигравалися цілі війни, люди підкорювали місця, де неможливо навіть жити в нормальних умовах.
ответ:Матвієнко Ніна Митрофанівна
10.10.1947.
Ніна Митрофанівна Матвієнко – відома українська співачка, голосом якої співає й плаче Україна. Вона народилася в с. Неділище Ємільчинського району в багатодітній родині. Сім’я була дуже бідною і тому з 11 років Ніну віддали до школи-інтернату в селище Потіївка Радомишльського району. В інтернаті співала і грала в драматичному гуртку, мріяла стати артисткою. Любов до пісні отримала від матері, яка мала чудовий голос.
Закінчивши інтернат, вона спочатку влаштувалася помічницею кранівника на одному із заводів Коростеня. В 1966 році поїхала до Києва в студію українського хору ім. Г. Верьовки. Там її талант було помічено і оцінено. В 1968 році Ніна закінчила вокальну студію при хорі. Відтоді – його солістка. Тут в хорі відбулося її професійне становлення, поступове і яскраве сходження до вершин творчої майстерності і слави. В 1979 р. вона стає Заслуженою, а в 1985 році – Народною артисткою України. В 1988 році їй присуджено Національну премію імені Тараса Шевченка, а в 2006 році – найпочесніше звання нашої держави – Герой України.
За цими нагородами стоїть щоденна, важка і наполеглива праця. Тисячі концертів, зустрічей, творчих вечорів, записів на радіо і телебаченні, гастролі по Україні та зарубіжжю. В її репертуарі – українські народні пісні, пісні сучасних українських композиторів. Окрім яскравого співочого таланту, Ніна Матвієнко має талант драматичної актриси. Список кінематографічних робіт Ніни Матвієнко чималий, вона брала також участь в багатьох телевізійних виставах: «Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди». В її творчому доробку також участь в радіоспектаклях «Лісова пісня», «Князь Святослав», «Сватання на Гончарівці». Є ще одна дивовижна грань творчого обдарування Ніни Матвієнко – її закоханість в літературу, в українське слово. В 1975 році вона заочно закінчила філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка і активно займається літературною творчістю. Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Г. Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есеїв. Її твори періодично з’являються на сторінках українських часописів. Вершинним літературним надбанням співачки стала її біографічна книга «Ой, виорю нивку широкую», яка вийшла в 2003 році у видавництві «Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». Зі сторінок книги Ніна Матвієнко постає перед читачем не лише літератором, співачкою і актрисою,не лише етнографом, збирачем музично-поетичних перлин українського народу, а й мудрою жінкою, турботливою господинею, люблячою мамою, для якої найголовніше в житті – щастя її дітей.
Не забуває співачка і рідної Житомирщини. Щорічно бере участь у Всеукраїнському святі «Лесині джерела» у м. Новограді-Волинському, виступала в Житомирі з сольним концертом, на вечорі, присвяченому 80-річчю Олеся Бердника, на святкуванні Дня міста Житомира (2006 р.).
Объяснение: