Давним-давно, люди жили в темряві й не було їм радості, але одного разу все змінилося. Ми не знаємо як давно це було, але можна з впевненістю сказати, що якось побачила стародавня людина вертикальну паличку, що одиницею представилася, і це змінило світ.
Довго люди жили і додавали палички до паличок утворюючи числа, а світ все розвивався і розвивався, потрібно було записувати все більші і більші числа, й одного разу Одиниця не витримала й вирішила , досить використовувати лише її, пора розширюватись. Так на світі народилися значки Пять, Десять, Сто та інші. Здавалося все було добре, жили цифри дружно, а люди добавляли їх одне до одного.
Ішли роки, століття і раптом навіть навіть цих цифр стало не достатньо щоб красиво записати число. Довго думали цифри що ж зробити і врешті-решт вирішили: пора не лише додавати, пора і віднімати. назвали вони це римською системою числення і затвердили, що якщо цифра з'являється переді іншою цифрою із більшим значениям, то її варто віднімати, а не додавати. Нововведения сподобалося всім.
Жили цифри не тужили, аж тут до них у гості завітали арабські друзі, а з ними приїхав і почесний гість із Індії . Він був нічим і був він всім. Нулем назвався цей поважний пан. Зібралися всі цифри разом, давай з Нулем знайомитись вони. Він їм пояснює, хто він, за що відповідає і що він означає, а їм все невтямки. Довго розбиралися цифри, що це таке, аж тут їх осяйнуло, що замість того щоб додавати і віднімати, можна щоб одна і та ж цифра у записі числа набувала різних значень залежно від своєї позиції. Вирішили вони назвати це, як позиційна система числення. А в честь арабських друзів, які до них приїхали, почали гордо іменувати себе Арабськими цифрами. І від тоді користуються люди арабськими цифрами.
Ліс гарний в будь-який час року, і гуляти по ньому завжди приємно і цікаво. А осінній ліс просто надзвичайно гарний. Серед віршів російських поетів, багато творів присвячено саме красі лісу в осінні дні. Для великого російського поета Пушкіна, саме осінь була улюбленим часом року: «сумна пора, очей зачарування», в його вірші відображена вся краса осіннього лісу в тихі сонячні дні, туга засинають дерев і покидають свою батьківщину птахів.
Прогулянки по осінньому лісі завжди доставляють мені надзвичайне задоволення — яскравість різнокольорових листя, сухої килим під ногами, теплий прозоре повітря, зібрати прекрасний букет опалого листя і помилуватися на останні неяскраві квіти.
