Український народ - це найспівучіший народ. Пісенна скарбниця українців налічує понад триста тисяч пісень.
Люди,з давніх давен скадали пісні. Вони співалися на свята Івана Купала - купальські пісні,є також щедрівки,колядки,коли ходили люди на жнива - то співали жниварські пісні. Навесні,коли люди зустрічали весну,то співали веснянки.
Народна пісна - це частина України,немає такого міста в нашій країні,де б на свята не лунали веселі пісні. Не буває,щоб на зимові свята,по вулицям ми не чули дзвінких щедрівочок чи колядок.
Отже,народна пісня відіграє важливу роль,у житті кожного українця. Коли слухаєш українську пісню,то стає весело на душі і легко. Це,один з символів української творчості,українського народу.
Жити за містом – це надзвичайно. Чисте повітря, майже нечутно шуму машин, а лише спів пташок та квакання жаб у річці, яка знаходиться навпроти мого дому. Напевно, не кожен може розділити мою любов до села. Більшість людей звикли до життя у місті, де постійний ритм, усі кудись поспішають, не звертають уваги один на одного. А в селі все навпаки, пройти вулицею і не зустріти знайомого — майже не можливо, всі один з одного знають та завжди вітаються.
Моє село досить маленьке, але дуже затишне. Часто я люблю прогулятися вуличками, особливо ввечері, коли можна побачити неймовірний захід сонця. У моему селі дуже багато місць для відпочинку. Зокрема відпочити можна на березі річки, в якій можна влітку ще й поплавати. Також гарно відпочити можна на природі, де встановлено багато столів та лавок, щоб люди могли зручно розташуватися та поласувати чимось. Ці місця у Криничному користуються великою популярністю, там часто відпочивають як жителі села, так і приїжджі. Також часто на берегах нашої річки можно побачити рибалок, які приїздять до нас з міста, та залишаються на декілька днів.
Мені цікаво роздумувати про те, якою буде школа в майбутньому. Не можу сказати, що сучасна мені зовсім не подобається. І все ж мені здається, колись навчання у школі повністю відрізнятиметься від того, що ми знаємо сьогодні. Важко уявити, яким буде наше майбутнє взагалі. Тому я хочу помріяти про те, якою буде школа, коли людина відкриє для себе секрети науки, досі нам невідомі.
У майбутньому школярі будуть мало знаходитися у класах, завчаючи інформацію з підручників. Замість цього буде так: біологію, наприклад, вони вчитимуть на природі, кожен вид рослин чи тварин можна буде побачити вживу, а паралельно буде пояснюватися теоретичний матеріал.
Іноземні мови вивчатимуться в країнах, де на них говорять. Учнів з учителем вивезуть, наприклад, у Англію на півроку, і вони швидко навчаться говорити англійською в процесі спілкування з англійцями. А найкраще таким чином вивчати географію! Якщо уявити, що ультра швидкісний транспорт вже винайшли, то за урок можна побувати на двох континентах!
А ще у школі майбутнього можна вибрати напрям навчання з п’ятого класу. Якщо в тебе добре з мовами та літературою, йдеш у гуманітарний клас, розбираєшся в математиці та фізиці – в математичний і так далі. Це допомагає школярам узнати свої здібності та правильно обрати майбутню професію.
Гадаю, в майбутньому шкільних оцінок не буде. Тому що учні не просто зубритимуть підручники та будуть розв’язувати ті ж самі задачі, а виконуватимуть дослідницькі та творчі завдання, а результатами ділитимуться на святкових конференціях. Їм допомагатимуть вчителя, які будуть багато займатися індивідуально.
Я впевнений, така школа буде всім подобатися. Нікого не треба буде примушувати відвідувати її, ніхто не захоче пропустити жодного заняття, тому що вчитися там буде дуже цікаво. А ще я сподіваюся, що реальна школа майбутнього буде навіть краще, ніж я уявляю.