- Привіт! -Привіт! -Як справи? - Добре, а в тебе як? - Чудово, ти знаєш, що свято Маколая наближається? -Звісно що знаю. Як вважаєш, він тобі щось подарує? - В цьому році я вів себе добре, тож думаю він мені щось подарує - Він завжди дарує чудові подарунки, кожного року Миколайчик приносить цілий пакунок цукерок та чудову іграшку. І як йому вдається бути не поміченим? - Я вважаю, що добро потрбіно робити безкорисливо. - Чудова думка, але я завжди залишаю йому декілька цукерок на підвіконні, я вважаю що він на це заслуговує, бо в нього робота не з легких, бо потрібно за ніч подарувати всим дітлахам. - Ого! Добре що ти пригадав про цукерки, моя мамуся, саме спекла чудове печиво і приготувала какао, не хочеш до мене завітати? - Чому б і ні, я не відмовлюся. - Ходім? -Ходімо!
Кожен народ має свою неповторну скарбницю — рідну мову. А мова — це глибина тисячоліть, неповторна історія розвитку людства, що прийшло на цю землю творити добро. «Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги» (В. Сухомлинський). Українська мова дивує й захоплює, вона ясна й повноголоса. Та щоб володіти нею вільно, слід докладати зусиль, підвищуючи рівень власної культури. Висока мовна культура потребує великого бажання досягти рівня обізнаності. А от говорити й писати погано набагато легше. Тут не треба докладати зусиль, можна пливти за течією, опускаючись у своїй мові все нижче й нижче. Так поступово мова людини дичавіє, заростає бур'янами. Щоб із цими бур'янами боротися треба знати їх коріння і насіння.
Багато непорозумінь виникає через мовну недбалість. Ми часто ображаємо одне одного, зовсім не бажаючи цього, а саме через невміння чітко, недвозначно висловити свою думку. Адже від того, наскільки ми точно втілюємо в слова, формулюємо свою думку, наскільки вільно володіємо мовою, залежить і те, як нас розуміють інші.
Тож нашу скарбницю необхідно берегти і ставитися насамперед до себе вимогливо. Про мову треба дбати й плекати її, бо це дорога наша спадщина віків і поколінь. Треба зберегти й передати її наступним поколінням, але передати не покручену й понівечену, а збагачену й більш вишукану. І нашим нащадкам також належить передати й примножити неповторну красу рідного слова.
-Привіт!
-Як справи?
- Добре, а в тебе як?
- Чудово, ти знаєш, що свято Маколая наближається?
-Звісно що знаю. Як вважаєш, він тобі щось подарує?
- В цьому році я вів себе добре, тож думаю він мені щось подарує
- Він завжди дарує чудові подарунки, кожного року Миколайчик приносить цілий пакунок цукерок та чудову іграшку. І як йому вдається бути не поміченим?
- Я вважаю, що добро потрбіно робити безкорисливо.
- Чудова думка, але я завжди залишаю йому декілька цукерок на підвіконні, я вважаю що він на це заслуговує, бо в нього робота не з легких, бо потрібно за ніч подарувати всим дітлахам.
- Ого! Добре що ти пригадав про цукерки, моя мамуся, саме спекла чудове печиво і приготувала какао, не хочеш до мене завітати?
- Чому б і ні, я не відмовлюся.
- Ходім?
-Ходімо!