Відповідь:
Зараз у всьому світі є багато несправедливості та насильства. Я сподіваюся, що коли-небудь такий стан речей у суспільстві не буде тривати довго і з часом відбудуться зміни в кращу сторону.
Я хочу жити у суспільстві, де всі люди є небайдужими до чужого болю, а кожна людина постійно намагається докласти максимум зусиль для надання до тим, кому вона потрібна. Для кращої уяви розповім декілька історій зі свого власного життя. Волею випадку опинився одного разу я в невідомій місцевості без коштів. Звернувся по до до місцевого жителя, який дав мені гроші на проїзд і пригостив смачним чаєм. Пройшло вже багато років, але я до сих пір пам’ятаю його вчинок і дуже вдячний йому. Наступна ситуація напевно відома кожному.
Проходять люди по вулиці, і кожен в цей час думає про свої справи. Вони помічають лежачого на землі чоловіка і ігнорують його, вважаючи, що він бездомний або перебрав напередодні з алкоголем. Можливо, йому необхідно терміново надати медичну до Так ось я одного разу, ставши свідком такої ситуації, подзвонив з громадського телефону в швидку до Завжди слід мати на увазі, що завтра на місці цієї людини можемо опинитися саме ми чи наші рідні.
Надаючи до незнайомому чоловіку, ми робимо наше суспільство краще.
В ідеальному суспільстві всі заможні люди повинні займатися не примноженням свого капіталу, а прагнути працевлаштувати бідних і всіляко допомагати їм. У кожної людини повинен бути дах над головою, щоб він не поневірявся по підвалах і крамничках.
Пояснення:
Чоловік він був добрий та ввічливий
Це було важко, та не важче ніж завжди
Ми гуляли і їли морозиво
Спочатку робота і аж потім забава
Коли мама водила мене у школу я ще мало чого розуміла в великому житті, оскільки буда ще мала.
Через те що ви запізнилися ми не встигли на потяг.
Треба добре вчитися, щоб потім поступити в університет.
Я не прийшла тому що захворіла.
Якби зорі були людьми, люди були б зорями
Оскільки літо завершилося, діти пійшли у школу
Хоч він і програв, аплодісментів було багато
Ви не придбали квіток, так що вам нічого тут робити
Як тільки я куплю велосипед, перестану ходити у школу пішки
Но бедно жила крестьянская семья. И не было у них имущества, и жизнь их была тяжела. Был Деепричастие похож на маму – он никогда не изменялся, и был непослушным, что ему не говори он всегда оставался неизменным.
Хотя отец научил всё-таки его быть совершенным и несовершенным. Это всё, чему он научился, потому что учится он не любил и учителей не слушался.
Деепричастие очень любил делать лапти-суффиксы, и каждая пара на другую не похожа была. На все случаи жизни! К одним друзьям-глаголам он ходил в лаптях "–а" или "-я", к другим в "-в", "-вши" или "-ши".
Когда он гуляет с друзьями, к ним прибегают запятые – сёстры-близняшки и идут рядом с Деепричастием. Лишь после того, как компания расходилась, запятые убегали домой, оставляя наше Деепричастие в полном одиночестве.
Так и жил сын Глагола Бедного и Наречия – Деепричастие.