На мою думку, задля того щоб розв'язати конфлікт з однокласниками треба почати з себе. По-перше, треба проаналізувати свою поведінку- поглянути на себе очима сторонньої людини, можливо саме це до зрозуміти, що саме не так. По-друге, треба намагатися розвинути в собі якості комунікабельної, дипломатичної, компромісної людини. По-третє, було б добре юільше дізнатися про інтереси своїх однокласників та проявити власну цікавість до них. Було б добре, якось згуртувати клас. Це може бути похід до кінотеатру, або пікнік, чи можна вигадати якійсь цікаві змагання. Конфлікт зникне якщо продемонструвати себе відкритою людиною, яка здатна підтримати розмову, має на все власну точку зору, дає раду суперечкам у колективі, та завжди у доброму гуморі. Треба відкинути в бік сором'язливість та невпевненість у собі. Головне зробити перший крок власноруч, можливе це буде не так просто. Але крок за кроком, маючи бажання, можна здолати усі перешкоди на шляху взаєморозуміння із однокласниками. Завдяки цьому, можна не тільки знайти нових друзів і зробити шкыльны роки найщасливышими у своєму житті, а ще й побудувати фундамент для успішного майбутнього.
Читання в наш час не дуже популярне. Я вважаю, що це не правильно і засуджую людей які не намагаються навіть відкрити для себе цей літературний скарбник. Кожна книжка вдосконалює людини. Читаючи в першу чергу ми розвиваємо свою уяву і розширюємо свій світогляд. Книжки дають більш широке уявення про світ, ніж телебачення або інтернет. Кожна книжка - це справжня скарбничка порад, тому що на прикладі героїв твору ми вчимося не допускати багатьох помилок у повсякденному житті.
Отже, кожен хто читає, вже в певній мірі, людина розуміюча цей багатогранний світ.
Відповідь:
Дуже своєрідний, але типовий для українського села образ «народного радіо» вводить у сюжет повісті І. Нечуй’Левицький. Мабуть, ви вже здогадалися, це —баба Палажка, яка щороку збирає по селу мирян і водить їх до Києва на прощу, щоправда, не всіх повертає додому, як це сталося з Мелашкою. Вона в «наймодерніший б лікує від пиятики Омелька Кайдаша: радить Кайдашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним… хворого. Автор вкладає в уста Кайдашихи емоційно знижену характеристику «народної цілительки» не випадково: «Чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка», адже Омелько й справді побачив на ній чортячі роги, а чого варте її дивовижне нашіптування над ним: «Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю!» Іван Нечуй’Левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі Палажці та її одвічній суперниці бабі Парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» і «Не можна бабі Парасці вдержатися на селі».
Іван Нечуй’Левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі Палажці та її одвічній суперниці бабі Парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» і «Не можна бабі Парасці вдержатися на селі».
Пояснення: