Нещодавно ми усім класом їздили на екскурсію у зоопарк. Було дуже цікаво.
Там я побачила різних тварин. Вони позували нам, а ми робили чудові фотографії. Були там лев, рись, тигр, мавпочки, вовк, лисиця, пантера. Дуже багато було різних птахів, навіть хижаки сокіл та орел. Здалеку ми гали за верблюдом, остерігалися його поганої звички. А маленькі козенята їли з наших рук свіжу траву, її багато росте біля їхньої загорожі.
На згадку купили собі чудові сувеніри, зробили безліч фотографій. Ми отримали велике задоволення від цікавої поїздки.
Які ж люди були оті запорожці, про яких доводиться стільки слухати та читати? Деякі джерела називають їх бандою грабіжників, ласих на чуже добро, безсердечних убійників, свавільних, революційних, непоправних анархістів. Мушу висловити заперечення. Товариство, котре має свої звичаєві закони і суворо їх дотримується, не може бути анархічним.
Були у запорожців свої хиби, та вони шкодили їм самим найбільше. На загал беручи, запорожець легкодушний, загонистий, непостійний. Не дивився на подальшу мету, а цікавився тільки нинішнім днем. Навіть такий великий чоловік, як Петро Конашевич-Сагайдачний, давав себе заманити на московську війну непевними обіцянками, яких Польща ніколи не шкодувала, але й не дотримувала.
Опісля наспіла хотинська справа. Польща відчула тоді себе у великій скруті по недавнім розгромі свого війська. Козаки посприяли замиренню Польщі з турками. Від неї по праву домагалися козацьких вольностей, припинення поширення унії. І Польща мусила б це зробити, якби козаки поставили рішучий ультиматум. Замість цього пішов Яцько Бородавка з великим військом під Хотин на сумний кінець, повіривши зрадникові.
Іван Сірко, кошовий отаман і вмілий провідник, особливо в боротьбі з турками й татарами, був ошуканий східним православним царем і кидав колоди під ноги гетьманові Дорошенку в його планах визволити Україну і зробити її незалежною державою, а також схилив його до прислужництва московітам. Треба було Сіркові аж потрапити до рук росіян, а тоді й у Сибір на заслання, щоб переконатися, яка-то православна Москва прихильна до козаків.
Найкращу характеристику запорожця змалював Гоголь у своїй історичній повісті «Тарас Бульба». По розгромі козаків Бульба вертається сам на побойовище на очевидну смерть. Чого? Він загубив там свою люльку і хоче її розшукати, бо шкода, щоб вона ляхам дісталась. Божевілля. Але це виказує запорізьке завзяття.
Я згідний із тим, що запорожці – то найкраще, славне на увесь світ на ті часи військо, особливо в боротьбі з татарами й турками.
Т- глухий, твердий
Р- дзвінкий, твердий
Е- голосний, наголошений
Лдзвінкий,м'який