Привіт Оленко!
Привіт Галинко!
Що в тебе нового?
-Ой та мені зараз не дуже добре.
-А чому так?
-Та були з подругою в крамниці,і вона спитала мене чи пасує їй сукня.
-І що ти відповіла?
-Я сказала,що ні,адже це дійсно було так.
-Ти правильно зробила,тому що якщо ця річ їй дійсно не пасувала то краще було сказати їй.
-Ага ,але вона на мене тепер ображена.
-Я її розумію,я б теж образилась,треба було якось угодити їй.
-ага треба було подумати.
-Треба знати що казати.
-Ото ж бо.
-Ну бувай
-Бувай
займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. відповідає на питання хто? , що? , який? чий? .
в українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.за значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:
ті, що співвідносяться з іменниками (відпові на питання хто? , що? )ті, що співвідносяться з прикметниками (відпові на питання який? чий? )ті, що співвідносяться з числівниками (відпові на питання скільки? котрий? ) у реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.