Ось і настав день прощання з початковою школою. За ці 4 роки ми багато чому навчилися не тільки писати і читати, а й виступати і брати участь в конкурсах. Пам'ятаю як вчителька спочатку вчила нас писати літери, а потім вже слова і пропозиції. А з математики ми спочатку вчили як писати цифри, а потім вже вирішували приклади. Якщо порівняти, то, що ми проходили в 1 класі і то, що зараз так тоді було дуже легко. З кожним класом все складніше і складніше! Якщо у мене, щось не виходить я не кидаю справу! Я намагаюся його зробити до кінця, а якщо не виходить самої, то до у батьків. 4 роки непомітно промайнули. За цей час я звикла до свого класу. Сподіваюся, що після початкової школи не кто не розійдеться в інші школи. А якщо хтось піде так ми зможемо гуляти по вихідним і на канікулах. Хочу сказати вчителька за весь її праця протягом 4 років. Прощай початкова школа! Здрастуй середня!
Є в нашому класі один собі такий хлопчина: не те, щоб дуже смішний, але добряче кумедний. І трапляються з ним частенько всілякі весели речі.От про одну таку смішнючу пригоду я вам і розкажу. За звичай ми снідаємо в шкільній їдальні і частенько нам на сніданок дають варені яйця. Наш, так би мовити, класний силач щоранку бив тим в круту звареним яйцем собі по лобі, щоб похизуватися, який він сильний і як справно він розбиває яйце. От і нашому смішному хлопцеві теж закортіло похизуватися і одного сніданку, він, недовго розмірковуючи, вирішив відтворити цей номер. Трюк, я вам скажу, був іще той-ми всім класом мало не луснули зо сміху. На його нещастя в той день яйця нам подали в зм"ятку. Отож, після того, як він зі словами : " Дивіться як я можу!" гордо луснув себе яйцем по лобі, все його обличчя вкрилося жовто-білими кольорами із залишками шкаралупи. Просто новонароджене каченя ! Він теж сміявся з нами, адже такий неочікуваний збіг обставин годі було собі і уявити!
