Історія – це предмет, на якому ми вивчаємо минулі століття, видатних політичних і державних діячів, великі історичні події, які впливали на розвиток різних держав. На мій погляд, вивчення історії – це дуже важливо для кожної людини. Адже вивчаючи історію, ми краще розуміємо, чому відбуваються ті чи інші події і в нашому сьогоднішньому житті. А також, чому зараз ми живемо саме в такому суспільстві, яке складалося велику кількість років. Знати історію своєї власної країни дуже важливо. На мій погляд, перш за все тому, щоб знати, що було на тій же землі, в тому ж місті, де ти живеш, сотню або й більше років тому. Як жили в ті часи такі ж люди, як і ти, яким законам вони підпорядковувалися, у що вірили і до чого прагнули. З уроків історії ми ще дізнаємося велика кількість справжніх героїв нашої країни. Тих людей, які не пошкодували своїх життів, щоб захистити свою Батьківщину і живуть людей. Тільки завдяки їх хоробрості, мужності, безстрашності живемо зараз і ми. Тому їхні нащадки повинні не забувати про своїх справжніх героїв та шанувати їх пам'ять. Історія корисна і для загального розвитку людини, як особистості. З людиною, яка добре знає історію своєї держави і сусідніх країн не може бути нудно. Адже така людина дуже різнобічно розвинений, у нього є своя версія на всі події, які відбуваються навколо, він розуміє, навіщо ті чи інші політичні діячі приймають різні зміни і модифікації законів і до чого згодом це може призвести. Тому з такою людиною завжди приємно поспілкуватися. Історію ми вивчаємо для того, щоб бути грамотними, всебічно розвиненими особистостями, які розуміють закономірності розвитку суспільства і країн, адже історія циклічна і все коли повторюється і тому потрібно бути до цього готовим.
Про воспитание: Вихованість людини – це дуже цінна риса, на яку варто звернути увагу і розвивати в собі. Що ж таке вихованість? Це тактовність – вміння сприймати інших людей позитивно, бути ввічливими з ними. Також вихованість стосується вміння поберегти почуття інших у складних ситуаціях – тобто менше критикувати, менше торкатися болючих спогадів інших людей, менше тиснути і повчати. Вихована людина добре вміє поводитися в складних ситуаціях, тому що він завжди стриманий. Я вважаю вихованою людиною свою Бабусю Раю. Адже вона завжди спокійна і добра. Щоб не сталося, бабуся сприймає все легко, позитивно і з гумором. Коли ми ненароком з двоюрідним братом спалили ковдру в передпокої, так вона не почала нас сварити. Просто сказала, щоб ми були обережні. Адже ми могли собі нашкодити, наробити пожежі і доставити їй багато клопоту. Вихованість людини передбачає також ґречність, вміння вибачитися, висловити свої співчуття або свій жаль з приводу деяких сумних ситуацій. Вихована людина знає м'які, тактовні, ввічливі слова. Він стримує слова грубі, хамовиті і лайливі. Навіть якщо ви потрапляєте в незручну ситуацію, завжди треба тримати себе в руках і ваша стриманість до вам. Дуже інтелігентним і вихованим людиною з персонажів російської літератури можна назвати дівчину Анну Кареніну, яку створив у своєму уяву письменник Лев Толстой. Розповідь про неї так і називається – "Анна Кареніна". Головна героїня Анна є людиною з великої літери. Вона духовно розвинена, прагне освіти, тягнеться культурі, вміє поводитися в суспільстві, що, на жаль, не можна сказати про багатьох інших персонажів. Навіть про старших від неї. Тобто вихованість не завжди набувається людиною з віком. Її варто берегти змолоду, як кажуть мудрі люди. Вихованість людини – це показник поваги до себе та інших, показник почуття власної гідності. Вихованість людини дає йому впевненість у собі і допомагає досягти успіху в житті.
