Колись дуже давно люди зовсім не вірили у почуття, а особливо у любов. Та ось одного разу біда прийшла на одне поселення: холодний і неврожайний рік призвів до голоду серед людей. Вони вимирали цілими сім'ями, і ніщо не могло врятувати їх. Жодної худобини і птиці не залишилось по дворах. Якось дорогою йшла вже немолода жінка і побачила малу дівчинку, що вмирала біля воріт свого обійстя. Худе маленьке тільце вже ледве животіло. Жаль стало жінці дитяти, вона обережно підняла маля і понесла до своєї домівки. Від своєї бабуні жінка знала багато мудрих речей, як можна вижити у голодні роки. Тому й не дивно, що залишилась живою. Вона назбирала різних корінців та трав і потроху відпоювала дитину. А потім ще й мукиці зробила з перетертих корінчиків, так у них був хоч якийсь хліб. Час минув, дівчинка з жінкою вижили і навіть зібрали гарний врожай із роздобутого насіння. Так, доброта та милосердя врятували дівчинку від смерті, а звали рятівницю Любов'ю. З тих пір ходить любов по світу і радує людей.
Щодня ми озираємось і бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. Це все природа. Людина — частина її. Але у людини є можливість змінювати природу. Кожна зміна позначається на навколишньому середовищі. Змінювати природу людина повинна обережно, бо окремі дії можуть завдавати шкоди і навіть призвести до загибелі. Від людини залежить, чи збереже вона природу, чи зруйнує. Нам подобається чисте повітря, прозора вода в річках, зелена трава на лугах, могутні дерева в лісах. Це життя. І наш обов'язок — зберегти його. Без природи людина загине. Збереження природи — це збереження людини.
Сьогодні люди об'єднуються у товариства, метою яких є охорона природи. Навколишнє середовище потребує нашого захисту. Забруднення річок і озер, загибель лісів, знищення цілих видів рослин і тварин — справа рук людини. Проте тільки людина може врятувати природу. І дорослі, і діти повинні об'єднати свої зусилля у справі захисту довкілля.
Кожен школяр може посадити дерево і нагодувати птахів. Ми повинні обережно поводити себе на лісових галявинах та берегах річок, не залишаючи після себе сміття. Якщо так робитиме хоча б кожен школяр, то й це буде вагомий внесок у дорослу справу збереження природи.
Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.
Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.
Якось дорогою йшла вже немолода жінка і побачила малу дівчинку, що вмирала біля воріт свого обійстя. Худе маленьке тільце вже ледве животіло. Жаль стало жінці дитяти, вона обережно підняла маля і понесла до своєї домівки. Від своєї бабуні жінка знала багато мудрих речей, як можна вижити у голодні роки. Тому й не дивно, що залишилась живою. Вона назбирала різних корінців та трав і потроху відпоювала дитину. А потім ще й мукиці зробила з перетертих корінчиків, так у них був хоч якийсь хліб.
Час минув, дівчинка з жінкою вижили і навіть зібрали гарний врожай із роздобутого насіння.
Так, доброта та милосердя врятували дівчинку від смерті, а звали рятівницю Любов'ю.
З тих пір ходить любов по світу і радує людей.