Що може математика? Астроному вона допомагає визначити шляхи далеких зірок. Інженер з до математики робить розрахунки реактивного літака, корабля чи нової електростанції. Вченому-фізику математика відкриває закони атомного ядра, а моряку вказує шлях корабля в океані. Словом, математика може все або майже все там, де потрібно що-небудь обчислювати. Але з кожним роком у нас з'являється все більше і більше чудових машин: складних верстатів, різних автоматів. Для того щоб добре працювати на таких машинах, треба дуже багато знань. З винаходом електронно-обчислювальних машин почалася нова епоха в математиці і багатьох інших науках. Нам потрібно додати тисячі великих чисел. Якщо додавати числа на папері стовпчиком, то це, ймовірно, займе години чотири. Досвідчений бухгалтер додасть тисячі чисел приблизно за годину. А електронно-обчислювальній машині знадобиться для цієї роботи ... частка секунди. До того ж для перевірки вона виконає обчислення кілька разів. Існуючі швидкодіючі комп'ютери працюють в сотні тисяч разів швидше людини. Для передбачення завтрашньої погоди потрібно проробити тисячі арифметичних дій. При ручному рахунку два фахівці витратили б на ці обчислення п'ять років, а машина виконала роботу за годину. Наприклад, у багатьох великих аеропортах комп'ютер замість людини-диспетчера управляє злетом і посадкою літаків. Машина виявляється набагато кращим диспетчером, ніж людина: вона швидше «думає», ніколи не хвилюється, не втомлюється і майже ніколи не помиляється. Виходить, що «з до електронно-обчислювальної машини математика може керувати літаками! Ніколи ще математика не була настільки всеосяжною і такою потрібною людям наукою, як сьогодні. Про те, якою буде математика завтра, говорити важко. Вона розвивається зараз так стрімко, так часто робляться в ній нові відкриття, що гадати про те, що буде, мабуть, марно.
Ріка Стугна протікає біля нашого села. Вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє закоханих... Вони йдуть, навіть в сутінках, світлою стежкою, всідаються коло доброї, але завжди сумної верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. Вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою. Вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою Стугни. Тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, рибалки, спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.
