Я з нетерпінням чекала літні канікули, та от нарешті вони настали. В середині літа ми з батьками планували відвідати море в місті Одесі.
На початку літа я гуляла у дворі. Ми з друзями весело проводили час, граючи в рухливі ігри: волейбол, баскетбол. Вечорами я із задоволенням дивилася цікаві фільми та читала книги. У липні ми зібралися до моря. Коли приїхали до Одеси, оселилися в заброньованому готелі. Розклавши речі, відразу ж вирішили відвідати міський пляж, який знаходився зовсім недалеко. Але нам завадив дощ. Раптово почалася сильна злива. Перечекавши її в готелі, ми знову пішли до моря. На наш подив, пляж був майже безлюдним. Після дощу люди не стали повертатися.
Вода була тепла й ласкава, майже без хвиль. Так було приємно після довгої дороги зануритися в море! Цей пляж привабливий тим, що він піщаний, і біля берега неглибоко. Потрібно дуже далеко йти, щоб досягти глибини. Ми довго плавали та засмагали на сонечку. Після дощу воно не було гарячим, тому ми не боялися обгоріти.
Ми намагалися відвідувати пляж майже кожен день. Мої літні канікули були незабутніми!
- Привіт! Ну як твоє життя?
- Привіт-привіт! Да все впринципі добре. Ось в університет постепив, на історичний факультет. Важко. А стипендію отримувати хочеться... Мушу старатися. А ти кудись поступив?
- Я на фізико-матиматичний. Дуже важко. Чужі люди. А як було в школі..
- О так! Я з тобою згоден!
- Там всі любили, допомагали...
- Ось і посчалося наше доросле життя.
- Напевно.
- Тут кожен за себе. Всі хочуть бути кращими, не кожен хоче старатися.
- І їм це з рук не сходить. Не ходив на пари чи на семінари - отримав пару.
- Деякі кадри ще й викладачів не знаю.
- Пфф... деякі не можуть сформулювати назву предмету.
- Так... ніколи не забуду рідну школу!
- Точно! В Будь-яку вільну хвилинку буду тако ж забігати, сумую навіть за вчителями! :)
Зима дійсно буває суворою.